Я вже звикла до того, що всіх дівчаток доглядає мама, а в мене її немає.

Тато все життя ходив на батьківські збори, допомагав мені з одягом, вчив працювати по дому. У нього не завжди добре виходило, іноді потрібна була порада від бабусі, але нічого, жити з татом мені завжди дуже подобалося.

Інші дівчата питали, що трапилося з моєю мамою, і наперед мене шкодували. Але мені їхній жаль ніколи не був потрібний, тому що я чудово пам’ятаю свою маму.

У нашому місті багато батьків розлучаються. У моєму класі так уже майже половина – це діти з неповних або неблагополучних сімей.

Ось і мої батьки не поділили щось між собою. Мені було шість чи сім, коли вони почали сваритися і зрештою просто вирішили розлучитися. Звичайна справа, я точно бачила, що наша сім’я не схожа на щасливу і люблячу.

Але чого я у свої сім не чекала – то це те, що мама не захоче залишити мене. Вона здавалася мені гарною мамою – нехай іноді суворою, але все ж таки правильною, дбайливою. Але вона вирішила піти одного дня і залишити мене з татом.

Мені було дуже прикро. Ніколи не мала нічого проти тата, навіть трохи сумувала, думаючи, що після розлучення ми з ним менше бачитимемося, а тут такий поворот! Пам’ятаю, що довго-довго плакала з цього приводу, і заспокоїтися змогла лише за кілька місяців.

Маму я не вибачила. Вона після розлучення кілька разів приходила, намагалася провести зі мною час, але було вже надто пізно. Я накрутила себе настільки, що навіть розмовляти з нею не хочу, не те, що бачитися.

Мама пішла від нас з татом, тому що їй не сподобалося поратися з дитиною. Мамі захотілося гарного життя, закордонних подорожей та розкоші. Нехай так.

Я виросла анітрохи не гірше, ніж мала. У мене були хороші оцінки в школі, хороші друзі, і вступила я до пристойного університету. А мама знайшла собі якогось місцевого олігарха, і живе приспівуючи у центрі міста. У неї там і шуби, і коштовності – загалом усе, як вона хотіла.

Я точно знаю, що тато періодично ще з нею розмовляє. Десь на півроку вона приїжджає, підбираючи час так, щоб я була не вдома. Але я кілька разів таки заставала її у нас.

Мама розповідала татові, як добре зараз живе, і як вона рада, що пішла. Я зазвичай її виганяла – не знаю, розуміє вона чи ні, але батькові щоразу дуже боляче від таких розмов. Він, здається, незважаючи ні на що, її любить.

Зараз я на третьому курсі, а ситуація вдома все дивніша і дивніша. Тато тяжко хворіє, тому майже весь час проводить удома. Я підробляю після пар, і стала помічати, що за моєї відсутності в квартирі хтось був.

Тато ніколи тапочки не ставить біля дверей, і залишає посуд після обіду в раковині до вечора, а тут явно був ще хтось. Почала тата розпитувати, і він зізнався, що періодично заходить мати. Не надто часто, але частіше ніж раніше.

У її чоловіка справи останнім часом йдуть все гірше і гірше, ось вона й понагодилася приходити, скаржитися на життя. Тато знає, що я проти, тож одразу не розповів. Я нічого говорити не стала, тільки головою похитала. Дорослі люди, хай самі розуміються.

А востаннє я застала матір у нас. Якщо чесно, спершу я навіть її не впізнала – колись випещене волосся зібране в неакуратний пучок, обличчя змучене і наче опухле, під очима кола. Я була в такому шоці, що навіть не змогла на неї роздратуватися, в такому вигляді жінка викликала лише жалість.

– Доброго дня, доню, -сказала вона, посилено посміхаючись. – Яка доросла вже стала, красуня! Я тут якраз твоєму тату розповідаю, що від тебе потрібно, можеш відразу послухати, раз сама прийшла.

Виявилось, що мама нещодавно народила ще раз. Її чоловік наполягав на цьому ще в той час, коли у них все було добре, і вона погодилася. А тут раптово гроші пішли, зате народилася дитина.

Раніше ця жінка збиралася скинути немовля на няньку, але зараз, коли опинилася без зайвих коштів, прибігла сюди. В останні три свої візити вона все вмовляла тата відпустити мене з нею, щоб я сиділа з малюком.

– Розумієш, доню, мені ж складно, у мене ніколи не виходило ладнати з дітлахами. А ти молода, з пелюшками швидко розберешся.

Я засміялася їй в обличчя. А потім сказала, щоб вона забиралася з нашої квартири. Тато зазвичай приймався її захищати, але зараз не сказав жодного слова. Мати підібгала губи, і вийшла, і я зовсім не шкодую, що прогнала її. Сподіваюся, колись вона зрозуміє, кому і що пропонувала.

КІНЕЦЬ.