Артема батьки зовсім не планували, вони не хотіли третю дитину в сім’ю, тому з першого дня ставилися до нього з холодом. Більше того, Артем народився раніше за термін.

Він був маленькою і худенькою дитиною. Батьки навіть хотіли віддати його в будинок малюка, але містечко було маленьке, тому можна було легко отримати ос уд з усіх боків.

Довелося залишити дитину. Артем швидко став набирати свої нормальні зріст і вагу, добре розвивався, був спокійним. Але цього все одно було замало, щоб отримати любов батьків.

Артем у садку вже став виявляти свої добрі якості. Хлопчик не бився, поводився адекватно, а особливо любив вчитися чомусь новому.

Він найперший із групи навчився читати. Для хлопчика були важливі книжки, тож батьки заспокоїлися.

Замість дорогих іграшок, які вимагали їх перші два сини, вони купували Артему дешеві книжки. Єдина людина, яка щиро любила Артема, була його бабуся. Вона приїжджала до них рідко, кілька разів на рік.

Але за цей час вона встигала повністю огорнути молодшого онука любов’ю. Артем з легкістю вступив до університету, після закінчення його вже чекали на престижній фірмі.

У той же час він з’їхав від батьків, щоб більше їх не бентежити. Артем одружився, а коли народилася дитина, то бабуся переписала на неї свою квартиру.

Його брати були менш успішними. Вони продали велику квартиру батьків, купили їм дешеву однушку, решту грошей між собою поділили. Кожен жив своїм життям, батьками не цікавились.

І коли мати тяжко захво ріла, потрібні були гроші на оnерацію, тільки Артем відгукнувся, повністю сплатив ліkування, мати вдалося вря тувати.

Тоді мама зі сльо зами на очах вибачалася у сина за таке несправедливе ставлення до нього. Головне, що зараз у Артема та батьків нарешті розпочалося нормальне спілкування.

КІНЕЦЬ.