Після заміжжя Марія взяла за правило приїжджати в гості до свекрів з гостинцями для кожного члена сім’ї.

Не забувала вона і про те, що з батьками Павла жив молодший брат Андрій зі своєю дружиною та двома дітьми.

Свекруха щоразу сплескувала руками, говорячи про те, що Марія їх загодовує.

Однак жодного разу не відмовилася від гостинців, причому сама ніколи нічого не передавала своєму онукові.

Невістка ставилася до цього лояльно, вважаючи, що бабуся і так балує Ігора, коли вона привозить його на вихідні.

Сім’я молодшого сина не просто так жила з батьками Павла. У подружжя була проблема з житлом, точніше, вони за своєю наївністю втратили його, повіривши в історію пройдисвітів про безпечний рахунок.

Оскільки подружжя опинилося в боргах, їм довелося продати свою квартиру, щоб віддати їх і просити про допомогу Тамару Євгенівну та Віктора Денисовича.

Ті не змогли відмовити родині сина та пустили пожити у свою трикімнатну квартиру.

Пара просилася буквально на пару місяців, а в результаті затрималася вже на півроку і не збиралася залишати зручніше житло.

Відносини старшого брата з молодшим були натягнуті. Після того, як Андрія розвели пройдисвіти, він звернувся по допомогу до брата.

Однак Павло відмовився допомагати йому, пославшись на те, що не має зайвих грошей.

Молодший брат образився на нього за це, вирішивши, що чоловік обманув і не хоче допомагати йому.

Саме з цієї причини в будинок до свекра, не бажаючи загострювати відносини, їздила лише Марія із сином Ігором.

Так як жінка знала про те, що в будинку діти брата чоловіка, вона обов’язково везла для них смаколики.

До того ж Марія щовихідних на прохання свекрухи привозила свого сина пограти з дітьми родичів.

Забирала Ігора мати завжди ближче до вечора неділі. Хлопчик чекав її біля хвіртки.

Однак цього разу Марія трохи запізнилася і зайшла до будинку свекрухи за своїм сином.

Її очам постала дивна картина: за столом сиділи племінники і із задоволенням ласували морозиво у стаканчиках.

Навпроти них сидів на стільці Ігор і з заздрістю, спостерігаючи за тим, з яким смаком їдять діти Андрія.

Хлопчик настільки був захоплений цим видовищем, що не відразу помітив матір, що зайшла до будинку.

– Ігоре, – голосно покликала сина Марія, – Їдемо додому.

Хлопчик відвів погляд від дітей, що їли, і, розгублено подивившись на матір, схвально кивнув.

– Мамо, ти мені купиш морозиво?

– Обов’язково! – Жінка погладила сина по голові, і вони, не попрощавшись, поїхали додому.

По дорозі Марія купила Ігорчику морозиво і задумалася над тим, як некрасиво вчинила з онуком свекруха.

Цікавив її ще один важливий факт: чи це було вперше чи ні. Бажаючи прояснити ситуацію, Марія запитала про це сина.

– Максим і Марія вчора шоколадні цукерки з коробки їли, а мені не дали, хоча я й попросив. Вони сказали, що ти багата, і можеш мені їх купити, – облизуючи морозиво, відповів Ігор.

– Бабуся їх навіть не посварила?

– Ні. Вона сказала, що вони мають рацію, і взагалі мені потрібно менше їсти, інакше я стану повненьким…

Почувши це, Марія ледве стримувалася і після приїзду завела на цю тему розмову з чоловіком.

– Ти уявляєш, що сьогодні сталося?! – Жінка вирішила поділитися своїми думками з чоловіком. – Приїхала сьогодні за сином, а він сидить за столом і дивиться на те, як діти Андрія їдять морозиво. Розумієш про що я?

– Ігору не запропонували? – здивовано поцікавився Павло.

– Ні. Він сидів і дивився! І це все після того, як я щоразу привожу смаколики для дітей та дорослих! – образилася не на жарт Марія.

– Більше не вози, – суворо промовив чоловік. – Нема чого їх балувати, раз їм нема діла на нашу дитину. Ніхто не винен, що мій брат Андрій та його дружина – не розумні.

– Так і зроблю! – погодилася з чоловіком Марія.

Перед наступними вихідними Тамара Євгенівна за своїм звичаєм попросила невістку привезти онука.

Марія не відмовляла свекрусі, але цього разу приїхала в гості з порожніми руками.

Жінка відразу ж помітила це і скривила обличчя, показуючи, що вона незадоволена подібним станом.

Коли Марія повернулася додому, чоловік зустрів її в порозі в роздратованому стані:

– Поїхали за сином!

– Навіщо? Я щойно відвезла Ігора, – хвилювалася жінка. – Щось трапилося?

– Мені щойно зателефонувала мама і сказала, що ти невдячна, бо знала, що в хаті діти й приїхала з порожніми руками, – одягаючись, обурено промовив Павло. – Загалом, я їй висловив усе, що думаю щодо ставлення до нашої дитини, а вона відповіла, що ми самі можемо свого балувати, а племінників особливо нікому, бо сім’я брата у тяжкому становищі, і вони на всьому заощаджують. Тому збідніють, якщо витратить на нашого сина п’ятдесят гривень.

Марія від слів чоловіка застигла. Свекруха явно знахабніла, вважаючи, що їй все зійде з рук.

Подружжя мовчки сіло в машину, і за годину під’їхало до батьківського будинку Павла.

Ігор стояв біля хвіртки і кинувся назустріч, щойно побачив знайомий автомобіль.

Почувши звук двигуна, з хвіртки з кам’яним обличчям вийшла Тамара Євгенівна.

Невдоволено глянувши на подружню пару, вона зупинилася на місці. Можливо, Павло та Марія, забравши дитину, поїхали б, але жінка згадала, що в хаті пакет із речами сина.

Вона вийшла з машини, проте свекруха невдоволено перегородила їй шлях, показуючи, що не збирається пускати невістки у свій будинок.

– Усередині залишилися речі Ігора, – намагаючись зберігати спокій, промовила Марія.

– Я сама їх винесу, нема чого тинятися в моєму домі чужим людям, – свекруха розвернулася і зникла за хвірткою.

За десять хвилин Тамара Євгенівна вийшла з пакетом у руках. Простягнувши його Марії, вона сухо промовила:

– Як сильно ти змінила мого сина. До тебе він не дозволяв підвищувати на мене голос.

– Я тут ні до чого. Павло, як справжній батько, заступився за свого сина.

– Не треба виправдовуватись. Спочатку ти заборонила йому допомогти рідному братові, а тепер і рота мені почала закривати, – почервонівши від невдоволення, докірливо сказала Тамара Євгенівна.

– Допомогти собі на шкоду? Чому ж ви самі не допомогли своєму молодшому синові? – посміхнулася Марія.

– Я прихистила його із сім’єю у себе. Хіба це не допомога? – свекруха гордо підняла догори підборіддя.

– Я про грошову допомогу. Чого ж ви їм своїх заощаджень не віддали, а з нас просите віддати все, що є?

– Порівняла також. Мені ці гроші потрібні, – спохмуріла Тамара Євгенівна. – Не розумію тільки одного, чому ти пожаліла племінникам гостинці?

– Тому що ви обділяєте мого сина, і він змушений сидіти і дивитися на те, як їдять решта дітей…

– Ох, ну треба ж! Ви можете балувати свого, чим завгодно, а у нас все по рахунку. Народу багато живе, щоб ми ще взялися годувати один рот, – уїдливо промовила свекруха.

– Подумайте над тим, що тільки-но сказали. Тобто, у вас є поважна причина не годувати мого сина, а я маю перед усіма розпинатися, бо бачите ви вирішили, що ми багаті. Ви думаєте що говорите?

– Що? – обличчя Тамари Євгенівни вкрилося рум’янцем. – Думай, з ким говориш!

Марія у відповідь розвернулась і попрямувала до машини, в якій на неї чекав чоловік і син.

Більше бабуся не просила привезти до неї онука, а він і не напрошувався, пам’ятаючи про те, як вона залишала його без морозива.

КІНЕЦЬ.