Марія одного разу вирішила забратися в будинку покійної свекрухи, щоб потім впустити туди нових мешканців. Але під час збирання вона раптом зачепила рамку старої фотографії свекрухи з чоловіком, та впала, а скло розбилося. І раптом Марина помітила дивний аркуш паперу.

Тремтячими руками Марія розгладила листок і намагалася розібрати написаний майже нерозбірливим почерком текст. “Для тих, хто знайде цей лист. Я залишаю свій останній дар у безпечному місці, у саду…”

– Неймовірно! — прошепотіла Марія сама собі, ще раз перечитуючи лист. Її чоловік, Денис, увійшов до кімнати того самого моменту і побачив Марію з листом у руках.

– Що це, Маша?

– Він узяв листок і прочитав його.

— Мама завжди казала, що має невеликий запас на “чорний день”, але я й подумати не міг, що це виявиться такий скарб, — сказав Денис, приголомшений.

— Ми повинні все перевірити, — сказала Марія, ледве тримаючись від хвилювання. Обидва попрямували до саду.

Лист описував, як знайти скарб: “Десять кроків від великої вишні до старого дуба. Шукайте біля каменю у формі серця.” Після кількох хвилин пошуку, Марія та Денис знайшли цей камінь.

Озброївшись лопатою, Денис почав копати, а за кілька хвилин його лопата вдарила об щось тверде. У глибині землі вони знайшли невелику дерев’яну скриню. Усередині були золоті прикраси та пакунок із грошима.

— Мама завжди була такою таємничою, — сказав Денис, дивлячись на блискучі прикраси.

— Ми можемо використати ці гроші для ремонту будинку та зробити з нього затишне місце для нових мешканців, — запропонувала Марія.

— Або ми можемо пожертвувати їх на благодійність, як цього хотіла б моя мама, — відповів Денис.

Обидва дивилися один на одного, розуміючи, що цей скарб змінив їхнє життя і що вони повинні правильно розпорядитися їм на честь пам’яті покійної свекрухи.

КІНЕЦЬ.