Марія прийшла додому, розклала продукти на свої місця і хотіла вже готувати вечерю. За годину має прийти чоловік. Все має бути готовим. У двері постукали. Молода жінка, у супроводі пари похилого віку, увійшла без запрошення. Марія її навіть зупинити не встигла.

– Ви, мабуть, Маріє. Я Ганна, агент, – далі вона звернулася до літньої пари. – Проходьте сюди, тут у нас кухня, з неї вихід на велику лоджію.

– Стоп! Ви навіщо тут?

– Як навіщо? Ви ж квартиру продаєте. Ваш чоловік звернувся до нашої агенції. Я вже третім покупцям показую. Перший раз ми були разом із вашим чоловіком. А потім він залишив ключі. Я вчора приводила покупців о третій годині. І зараз, якби ви не відкрили, то я відкрила б цим ключем. – Вона демонстративно дістала ключі з кишені і поклала їх назад.

– Ми не продаємо квартиру.

– Продаєте, ваш чоловік продає, Олексій Олександрович.

– Я не буду з вами розмовляти доки не поговорю з чоловіком. Ідіть.

– Ви порушуєте угоду. Ці люди вже мають намір все підписати.

– Мене це не турбує.

У цей час відчинилися двері іувійшов Олексій. Він одразу зрозумів ситуацію і дуже образився.

– Я ж казав показувати квартиру тільки вдень! – дуже голосно зашепотів він звертаючись до Ганни.

– Ну Олексійку, ну так вийшло. Вибач. – теж пошепки відповіла Ганна.

– Олексійку? – Здивувалася Марія. – Ви всіх клієнтів так називаєте? Все йдіть. Все. Все.

Олексій вийшов з усіма і зайшов за п’ять хвилин.

– Нам треба поговорити.

– Звичайно, треба. Ти за моєю спиною продаєш нашу квартиру. Як це розуміти? Хто ця Ганна?

– Ганна агент.

– І за сумісництвом коханка.

– Це не так.

– Я скоріше повірю, що вона не агент. Краще розповідай все одразу. А то ти завжди дуже сміливий, а тут поводиться дивно.

– А чи не багато ти собі дозволяєш.

– В самий раз. Розповідай. Половина квартири моя, як ти її збирався продати? Коли ти збирався розповісти про все.

– Гаразд. Розповім. Перед самою угодою. Все хотів одразу. Ти була б здивована від розлучення, а тут одразу й квартиру. Ну, це все Ганна придумала.

– І що? Що було б далі? Ти думаєш, я б все підписала? А я підпишу все. Я згодна на розлучення, на розділ майна.

– Правда?

– Правда. Тільки ось що отримаєш ти? Лише половину квартири. На мій бізнес можеш не претендувати, як і я на твій. А що з ними знаєш. У мене все чудово, а ось у тебе я знаю все погано.

– Ми маємо все розділити.

– Ні. В нас бізнес окремо. Пам’ятаєш наш шлюбний договір? Твій бізнес – лише твій бізнес. Ти дуже на цьому наполягав. Він твій, радій.

– А все інше навпіл.

– Ось. Все навпіл. Значить твій і поділимо разом із квартирою.

– А в мене нічого немає, крім половини квартири.

– Як це немає?

– Ти був так зайнятий усім, що не цікавився нічим. Бізнес я відкрила коштами моєї мами. І записаний він також на неї. Я всього лише ним займаюся. А машину мені батько подарував. Вона хоч і стара, але подарунок. А подарунки не ділять.

– Я подам до суду!

– Успіхів!

Марія пішла на кухню. Вечерю вона так і не приготувала, завадили непрохані гості, а тепер і не збирається. Кава, лише кава. Треба ще трохи попрацювати, прийти в себе. Не можна показувати свою слабкість, хоча розгубленість спочатку була. А ось тепер нехай Олексій думає із чим залишиться.

На кухню він так і не зайшов. Марія лише чула, як закрилися двері. Тож навіть краще, подумала Марія. Адже мама одразу їй казала, що Олексій якийсь темний. Не знаєш, що від нього чекати. Ось і показав себе.

Ганна, дізнавшись про все, вважала за краще розлучитися з Олексієм. Вона розраховувала на більше.

Марія з ним розлучилася, квартиру продали.

Ось і втратив Олексій все разом: дружину, коханку та квартиру. Навіть бізнес не допоміг, грошей із продажу половини квартири виявилося замало. А починалося все так добре.

КІНЕЦЬ.