Марія повернулася додому вся в сльозах. – Що сталося? – схвильовано спитав у неї Юрко. – А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені? – схлипнула дружина. – Що ти маєш на увазі? – перепитав чоловік. – Може розповіси про те, як ти зрадив мені вчора? – Марія глянула в очі Юрку. – Що? – здивувався чоловік. – Не прикидайся. Я все знаю, – вигукнула дружина. – Марія, ти про що говориш? Хто тобі розповів це? – здивовано сказав Юрко, нічого не розуміючи

– Ти дивися, втретє дзвоню, трубку не бере! – нервово сказала Таня.

– Ну і що? Ти бачила час? Перша година дня він на роботі. Не може він постійно бути на телефоні, – відповіла Марійка.

– Так, звісно, ​​працює він! Перекидається там зі своєю!

– Та з чого ти взяла?

– Я от вчора в нього на піджаку волосся знайшла.

– Таню, ти собі все нафантазувала.

– Та я знаю, що він мені зраджує. Думаєш, вперше чи що?

Марія здивовано подивилась на подругу. Дівчата працювали у кол-центрі та разом ходили обідати у кафе.

Марії було тридцять два роки. Вони з Юрою побралися рік тому. Юрко працював програмістом. Марії й на думку не спадало перевіряти чоловіка, підозрювати його у зраді чи флірті з іншими дівчатами. Їй здавалося, що у їхніх стосунках все складається ідеально, спільні захоплення, розуміння та взаємна довіра.

Можливо, Марійка вважала, що Таня переживає через вік, думаючи, що чоловік знайде молодшу.

Пройшов тиждень.

– Привіт, – радісно сказала Таня, зайшовши до офісу.

– Привіт. Ти чого така щаслива? – Запитала Марія.

– Дивись, – Таня нахилилася до Марійки і показала кулон.

– Ух ти! Він же дуже дорого вартує!

– Це так, – задоволено відповіла Таня.

– Що за привід?

– Привід називається «вибач мені, я негідник». Я ж казала, що він мені зраджує.

– То ти його вибачила?

– Ну звичайно. Люблю його, і нікуди він від мене не дінеться. Чому ти так дивуєшся? Вони всі зраджують. Я хоч якусь вигоду з цього маю. Телефони, колечка…

– Таня гордо показала подрузі руки в колечках.

– Ну, не знаю… – збентежено відповіла Марія.

– Це ти – не розумна закохана, поки в рожевих окулярах ходиш. Твій тобі теж почне зраджувати, не сумнівайся, – сказала вона і відкусила еклер.

– Мій Юрко не зраджує. Не знаю, як буде далі, але зараз у нас все добре. І потім, твій Валера працює інструктором з водіння. У нього щодня різні дівчата, є спокуса скористатися своїм становищем. Він і за собою стежить, завжди охайний, повз дзеркало не пройде. А мій Юрко – скромний, ми й зустрічатися почали з моєї ініціативи…

– Марія, та всі вони однакові. На твого скромного Юрка теж купець знайдеться. Чоловіків нормальних мало, а твій – не гульбанить, заробляє нормально.

Після роботи Марія прийшла додому та почала готувати вечерю. Слова Тані не виходили в неї з голови. Увечері Юрко повернувся додому в піднесеному настрої.

– Привіт, сонце, – сказав він.

– Привіт як пройшов день? – Запитала Марія, накриваючи на стіл.

– Добре. Посміялися від душі! До нас двох стажерів направили – хлопець та дівчина. Всьому доводиться вчити, нічого не знають!

– Дівчина? – зупинила його Марія. Вона відклала вилку і насторожено глянула на чоловіка.

– Ну так. Ми всі були здивовані, невже молодь зараз вся така…

Марія не чула, що він говорив далі, почувши, що в оточенні Юри з’явилася молода дівчина, їй стало ніяково.

У вихідний Марія з Танею зустрілися у кафе. Таня сиділа за столиком не одна.

– Привіт, – сказала Марійка.

– Привіт, Марія, познайомся, це моя племінниця Юля, – сказала Таня з посмішкою.

Юля – молода дівчина зі світлим, трохи рудуватим волоссям привітно посміхнулася Марії.

– Дуже приємно, – сказала дівчина.

– Юлю переводять до нашої філії. Будемо разом працювати.

– Добре, – відповіла Марія.

– А ти що така задумлива? – Запитала Таня.

– Та я про Юру думаю… У нього на роботі молода дівчина з’явилася, стажерка. Я знайшла її в соцмережах, ось, – Марія простягла Тані телефон.

– М-так, симпатична. І що, він про неї щось говорить?

– Та ні, нічого, поки що.

– Ну, ти, може, нічого не знаєш… Телефон перевіряла?

– Ага, нічого не знайшла.

– Ну, менше знаєш, міцніше спиш. Ти ж казала, що довіряєш йому, що він у тебе такий хороший, – з докором сказала дівчина. – Слухай, а може, його перевірити? Як він відреагує на якусь симпатичну дівчину, ну… Ну, наприклад, таку, як Юля? А що? Давай спробуємо, Юля.

– Я не знаю, а що мені треба робити? А раптом у мене не вийде? – Сказала Юля.

– Та не переживай, включиш усю свою чарівність. Ти в мене гарна, фігуриста!

Юля не стала сперечатися х тіткою, їй хотілося швидше влитися в робочий колектив і стати своєю.

Юра попередив Марію, що у п’ятницю піде в кафе з друзями. Марія ніколи не забороняла йому відпочивати одному, а зараз вона просто не хотіла подавати виду, що йому не довіряє.

Хлопці сиділи за столиком та відзначали підвищення їхнього колеги Славка.

– Славко, ти тепер наш бос!

– Так, ви тепер у мене всі по струнці ходитимете.

Хлопці неабияк «відзначили», найадекватнішим був Юрко. Юля сіла за стіл поруч із ним.

– Привіт, – сказала вона.

На Юлі була коротка сукня з декольте.

– Привіт, – відповів Юра.

– Може, пригостиш мене чимось?

– Вибач, це не до мене.

– Дивіться, поки ми відійшли, наш Юрко часу не втрачав! – Сказав Євген.

– Вибачте їх, дівчино, – сказав він.

Юля розгублено подивилася на хлопця.

– Дівчино, а давайте, я вас пригощу? – Сказав Славко.

– Ні дякую.

Юля попрямувала до виходу. Вона не знала, як їй бути далі. Було вже пізно і вона вирішила викликати таксі. Юля стояла сама на тротуарі.

– Дивіться, яка красуня стоїть! – пролунав за спиною голос.

Юля обернулася і побачила двох дуже «веселих» чоловіків.

– Йдіть куди йшли, – сказала вона.

– Ходімо з нами. Посидимо, відпочинемо, – один із них взяв її за руку.

Юля почала відходити від них. Вона побачила, як із закладу вийшов Юрко. Він побачив, що відбувається і заступився за Юлю.

– Дякую, – сказала Юля.

– Та немає за що. Ти б не ходила в такому вигляді, тут багато негідників, – сказав Юра.

– Дякую тобі велике. А ти не міг би провести мене?

– Ну, гаразд, – Юра викликав таксі.

Вони разом сіли у машину. Юлі було приємно, що хлопець за неї заступився та й зовні Юра їй сподобався.

Таксі під’їхало до будинку дівчини. Виходячи з машини, вона зненацька поцілувала Юрка. Хлопець був здивований її вчинком та швидко витер губи від її червоної помади.

Юра повернувся додому о дванадцятій годині.

– Привіт, – сказала Марійка, – вона вийшла в коридор і з підозрою дивилася на чоловіка.

– Привіт, я думав, що ти спиш. Ми сьогодні довго, вибач.

– Нічого. Як відпочили?

– Нормально, – сухо відповів Юра.

Коли Юрко пішов у душ, Марія подивилася на його піджак і знайшла на ньому довге біле волосся. Вона обнюхала його сорочку, від неї виходив тонкий запах жіночих парфумів.

Наступного дня Марія підійшла до Юлі.

– Ну що як пройшло? – нервово спитала вона.

– У нас все сталося, – спокійно сказала дівчина.

– Що?

До дівчат підбігла Таня, з обличчя Марії вона зрозуміла, що сталося щось погане.

– Що сталося, дівчата?

– Вона з Юрою…! – вигукнула Марія.

– А в чому я винна? Ти сама просила мене його перевірити. Просто перевірка зайшла надто далеко, – байдуже відповіла вона.

Марія не чекала від Юлі, племінниці подруги, на вигляд скромної дівчини, такої підлості. Марія повернулася додому у сльозах.

– Що сталося? – здивовано спитав Юра.

– А ти не знаєш? Нічого не хочеш розповісти мені?

– Що саме?

– Ти зрадив з цією дівчиною, вчора?

– З якою дівчиною?

– Не прикидайся! – Марія сіла на диван і обхопила коліна.

– Та поясни мені нормально, Марія. Яка дівчина? Хто тобі розповів про це?

– Юля. Вона сама мені розповіла.

– Вчора я заступився за якусь дівчину в платті, потім вона попросила викликати таксі. Ми разом їхали до таксі. Коли вона виходила, вона мене поцілувала у губи. От і все! Більше нічого не було.

– Це правда? – Марія витерла обличчя.

– Звісно. Чому ти віриш цій… А не мені?

Юрко сів на диван. На його телефон надійшло повідомлення. То була Юля.

– Привіт. Дякую тобі, що підвіз. Ти дуже милий. Може, сходимо кудись увечері?

– Навіщо ти обманула мою дружину?

– Не знаю. Хіба це має значення? У нас все може бути … Я ж красивіша і молодша на дванадцять років.

Юрко підвівся з диван і підійшов до дружини.

– На, почитай, – роздратовано сказав він.

– Що там?

Марія взяла телефон і прочитала їхнє листування. Вона полегшено поклала телефон на стіл.

– Юра, вибач, – вона підійшла до чоловіка і обняла.

– Як ти могла подумати? Я ніколи приводу не давав. Та й взагалі, ця дівчина виглядає і поводе себе як.… Невже ти думаєш, що мені така може сподобатися?

– Юрко, вибач, я така не розумна.

– Не плач. Тільки давай домовимося, що ти так більше не робитимеш.

Юрко та Марія помирилися. Юля звільнилася із кол-центру. Марія більше не спілкувалася з Танею, вона зрозуміла, що від такої “дружби” нічого хорошого не буде. Адже завдяки її порадам вона мало не втратила кохану людину.