Марія вирішила оновити інтер’єр своєю вітальні і купила гарну нову люстру. Вона з нетерпінням чекала, коли в неї вийде її повісити.

Однак, зіткнувшись із незручністю та нестачею необхідних інструментів, вона вирішила звернутися до свого сусіда, Івана. Іван був майстерним ремісником і завжди радий був допомогти сусідам. Він погодився прийти та допомогти повісити люстру.

Поки він був у процесі роботи, Марія з цікавістю спостерігала за тим, що відбувається, ставлячи запитання та дізнаючись багато нового про підвішування люстр.

Раптом, коли Іван намагався закріпити гак для люстри, він необережно втратив рівновагу і впустив люстру на підлогу. Серце Марії стислося від жаху, коли вона почула звук скла, що розбилося.

Люстра була подрібнена на безліч шматочків. Іван вибачався за те, що сталося, і готовий був відшкодувати шкоду, але Марія раптом почала сміятися.

Її сміх викликав подив у Івана. Вона пояснила, що для неї важливішим є сам процес спілкування та сусідська підтримка, ніж навіть найкрасивіша люстра. Іван усміхнувся і відчув себе краще.

Разом вони провели решту дня, прибираючи розбите скло і намагаючись закріпити стару люстру, яка вже давно прикрашала вітальню Марії.

У результаті вони провели приємний час у спілкуванні та допомозі один одному. А Марія зрозуміла, що справжня цінність полягає не лише в матеріальних речах, а й у дружбі та підтримці близьких людей.

КІНЕЦЬ.