Марія йшла додому з твердим рішенням сьогодні все розповісти синові і дочці.

Вона втомилася ховатися, ховатися і виправдовуватися.

– Зрештою, – думала Марія – Я вже не маленька дівчинка і не роблю нічого поганого. Адже я ж не хочу нічого поганого, тільки зовсім трохи простого, жіночого щастя от і все.

Так вийшло, що чоловіка Марії та батька її дітей не стало 7 років тому.

Їх з Марією молодшій дочці тоді було лише шість років, а старшому синові 9 .

Діти тяжко переживали втрату батька, вони дуже любили його. Марія теж, після того, як не стало чоловіка, довго не могла прийти до тями, але час йшов і р@на від втрати потроху затягувалася.

Їй треба було бути сильною заради дітей і Марія намагалася щосили.

Перші п’ять років після того, як не стало чоловіка вона про особисте життя не думала зовсім. Не могла. Їй здавалося, що якщо вона заведе з кимось роман, цим вона зрадить пам’ять про чоловіка і скільки її не намагалися переконати в протилежному, Марія своєї думки не змінювала.

Вона намагалася не зустрічатися із спільними друзями, з тими з якими вони товаришували раніше. Їй було дуже боляче, хоча всі намагалися їй допомогти і надавали всіляку підтримку, але Марії було легше лише зі своїми дітьми. З ними вона й проводила більшу частину свого часу.

Як би Марія не ховалася від реального життя, але воно йшло своєю чергою і нові відносини застигли її зненацька. З того боку, з якої вона зовсім не очікувала.

По роботі Марії треба було з’їздити до іншого міста. Ось там у відрядженні і почалися її стосунки з Олексієм.

Олексій теж був у відрядженні, на тому самому підприємстві і як тільки познайомився з Марією, то відразу став надавати їй знаки уваги.

Марія спочатку злякалася, а потім її захлеснули давним-давно забуті почуття і вона поринула в них повністю.

Тиждень який вони провели разом став для них обох якимось одкровенням. Вони гуляли, довго розмовляли, їли морозиво і несміливо як діти цілувалися на лавці у парку.

Для них начебто все було вперше і вони насолоджувалися цим сповна.

Той тиждень пролетів непомітно і для Марії, і для Олексія.

Марія, після того, як приїхала додому, ходила немов у воду опущена. Олексій дзвонив їй, але вона не хотіла телефонного роману та просто змінила номер. Це їй було легше.

Вона навіть не думала, що настільки швидкоплинний роман зачепить її настільки сильно, але нічого не могла з собою вдіяти.

Діти помітили відразу, що мама чимось дуже засмучена, але вона викрутилася і сказала їм, що має невеликі неприємності на роботі.

Після цього вона намагалася тримати себе в руках і навіть трохи відпустила ситуацію, постаралася забути Олексія і все, що було між ними як дуже приємний, але сон, що швидко пройшов.

Однак все було зовсім не так, як думала Марія.

Для Олексія вона не була скороминущим романом, тому відразу ж як вона поїхала, він спробував усіляким способом бути з нею.

Він не розумів чому Марія не бере трубку, адже у них все було так добре і після того, як Марія поїхала і перестала відповідати йому на дзвінки, він спробував її знайти.

Втім, це виявилося зовсім не важко. Адже він чудово знав, звідки вона і місце її роботи.

Марія не повірила своїм очам, коли побачила перед собою Олексія.

Вона вийшла з роботи, а він стояв з букетом квітів і посміхався.

Встояти вона не змогла.

Так розпочався їхній роман на два міста, який тривав два роки.

Олексій наполягав на тому, що вони повинні бути разом постійно і що вона має розповісти своїм дітям про нього, але Марія цього дуже боялася.

Їй здавалося, що хоч її діти і подорослішали, але вони ніколи її не зрозуміють і навіть засудять.

Як не намагався переконати її Олексій, вона стояла на своєму і вони продовжували зустрічатися так само в таємниці.

Олексій розривався на два міста і приїжджав хіба що на вихідні.

Йому виправдовуватися і ховатися не було перед ким. Він був розлучений, а його колишня дружина була одружена з іншим. Їхній спільний син жив із дружиною і батька у його зв’язках ніколи не обмежував.

Тому він міг безперешкодно приїхати до Марії, вона ж так не могла через дітей і все ж таки кілька разів вирвалася до нього.

На руку їм було й те, що їхні міста знаходилися недалеко один від одного і тому могли зустрічатися частіше. Марія розуміла як важко Олексію, але нічого не могла з собою вдіяти.

Ось і зараз Марія не бачила Олексія вже два тижні, але він обіцяв, що приїде у вихідні.

До вихідних залишалося ще три дні і Марія пообіцяла собі та йому, що обов’язково все розповість дітям за ці дні, але все ніяк не наважувалася.

Сьогодні вона вирішила твердо.

Марії довелося дзвонити в квартиру, оскільки за неуважністю, вона забула свої ключі вдома.

Відкрила їй дочка з вельми загадковим виглядом, а коли Марія зайшла, вона одразу все зрозуміла.

У коридорі стояли черевики Олексія.

Серце Марії відчайдушно заскакало від передчуття чогось, про що вона й сама не знала.

Марія зайшла на кухню, куди до цього пішла дочка.

Як вона і чекала там вона побачила Олексія та своїх дітей, які мирно балакали та пили чай.

– Привіт мамо, – привітався син, – Ну ти даєш! Ти, що й справді думала, що ми так і нічого не  зрозуміли?

Син і дочка переглянулись і засміялися:

– Мамо, та ми зрозуміли все давним-давно, але мовчали. Все чекали, коли сама розкажеш. І не дочекалися!

Олексій подивився на Марію:

– Марія вибач мені, але діти в тебе вже не маленькі. Ось я вирішив поговорити з ними сам і знаєш, що Маріє.

Олексій помовчав:

– Вони в тебе класні!

Тут уже засміялися всі, таким кумедним тоном Олексій сказав це.

До Марії підійшла донька і обійняла її:

– Мамуся, та ми ж так тебе любимо! Ми тільки й хочемо щоб ти була щаслива!

Марія подивилася на Олексія та на своїх дітей і сказала:

– Ось воно це саме жіноче щастя. Коли з тобою твоя сім’я! А що жінці ще для щастя потрібно? Лише чашку чаю та великий шматок торта.

Потім підморгнула всім і додала:

– Іноді можна, це я вам точно кажу!