Свекруха до кінця не могла повірити, що син та невістка приховували від неї народ ження онука. Все гадала, що це якась помилка. Вона думала, що знайома щось переплутала і це не так.

Аж зібралася приїхати до них, щоби переконатися. Але то була правда. Ганна вже місяць, як повернулася з nологового будинку та на руках тримала новонарод женого сина, про якого Марія Іванівна і не підозрювала.

Тому що від неї вони сховали це свідомо. І це була не лише її ініціатива, а й Олега. Ганна з коханим познайомилися багато років тому, і відносини їх розвивалися дуже швидко. Марія Іванівна з першого дня знайомства зненавиділа невістку.

Лише тому, що її син заkохався в неї, що перестав виконувати всі мамині забаганки, що став приділяти дружині більше уваги і дарувати подарунки.

На той час Ганна була дуже молода, їй виповнилося 19 років. А Олег був старший на цілих 6 років. Коли Марія Іванівна познайомилася з нею, вона не побачила жодного натяку на добре ставлення до себе, не відчула, що ця жінка прийме її в майбутньому як свою дочку. Вона чомусь була повністю впевнена, що Ганна використовує її сина і взагалі, зіпсує йому все життя.

Тому що її потенційна невістка мала бути взагалі не такою, як Ганна. Вона має бути красивішою, розумнішою, з кращою фігурою, з багатими батьками, з посагом.

Для неї її ідеальна невістка мала бути як циркова мавпочка, яку всім показують, з якої фотографуються та граються. І чомусь Марія Іванівна була впевнена, що її син повинен був знайти собі не люблячу жінку, з якою проведе все життя, яке прийме його таким, яким він є.

Він мав знайти для мами невістку її мрії. Вона весь час повторювала, що Ганна відібрала у неї сина та зіпсувала йому життя. А справді, чому вони їй нічого не розповіли? Може, тому, що вона не заслужила це знати?