У 55 років Марія знову вийшла заміж, несподівано змінивши хід свого життя. Рано овдовівши, вона 17 років дбайливо зберігала пам’ять про свого покійного чоловіка Петра, виховуючи їхню дочку Юлю.

Краса та розум Юлі наповнювали Марію гордістю, і їй хотілося, щоб Петро бачив, як росте їхня дочка. Однак після заміжжя Юлії ситуація змінилася.

Юля та її чоловік не мали житла, тож Марія з радістю прийняла їх у своєму домі.

Але виникла напруженість, оскільки зять Олег встановив жорсткі правила, через які Марія почувала себе незатишно у власному будинку.

Зрештою Олег запропонував Марії переїхати до його успадкованого сільського будинку, оскільки сім’я зростала. Не маючи вибору, Марія переїхала, зіткнувшись із труднощами у будинку, позбавленому елементарних зручностей.

Поруч жив Дмитро, її давній знайомий. Незважаючи на втрату своїх других половинок, Марія та Дмитро знайшли втіху в суспільстві один одного.

Дмитро, вправний майстер, відремонтував будинок Марії, забезпечивши її необхідними комунальними зручностями. Їхня дружба ставала все глибшою, і в похилому віці між ними виник союз, заснований на взаємній підтримці.

Вдовий Дмитро прийняв Марію у своєму просторому, добротно збудованому будинку.

Дізнавшись про те, що становище Марії покращало, Юлія та Олег виставили відремонтований сільський будинок на продаж, бажаючи придбати більш простору квартиру.

Дмитро, передбачаючи можливість експлуатації, застеріг Марію від продажу. Коли Марія відмовилася, Юля звинуватила її в егоїзмі, не розуміючи вчинку матері.

Думки про вибір Марії різняться. Одні ставлять під сумнів її рішення, інші вважають її вчинок захисним та мудрим, що оберігає її благополуччя від можливої експлуатації.