– Марино, мені у справах від’їхати треба, – Сашко підійшов до дружини, яка годувала маленьку доньку.

– Добре, по дорозі назад заїдеш до магазину? Треба дещо з продуктів купити. Я тобі напишу список.

– Скинь повідомленням.

Чоловік швидко зібрався і вийшов із квартири. Марина провела його поглядом, потім гукнула:

– Олексій, ти доробив уроки? Вечеряти час!

Дев’ятирічний хлопчик прийшов на кухню і заліз на стілець.

– Мені тільки математику лишилося. А куди тато поїхав?

– Поїж, потім закінчиш, а тато у справах поїхав. Скоро повернеться.

Олексій поїв, погойдався на стільці, пограв із дворічною сестричкою. Потім він визирнув у вікно і застрибав:

– Мамо, мамо, а з ким тато йде? Хто це? Якась дівчинка…

Марина, яка спокійно пила чай, мимоволі підвелася і визирнула. Поруч із чоловіком і справді йшла дівчинка і міцно трималася за його руку. «Тільки не це», промайнуло в голові жінки.

Марина знала, що то дочка чоловіка від першого шлюбу. Вона була знайома з дівчинкою, адже Сашко вже якось приводив її додому в гості, хоча зазвичай спілкувалися на нейтральній території.

Коли Сашко зайшов у квартиру, а за ним зайшла Рита, Марина вже чекала на них у коридорі. Чоловік одразу винувато глянув на неї та кивнув на дівчинку.

– Марино, знаю, мав попередити, вибач мене… Часу не було на це.

– Щось сталося?

Марина не збиралася сваритися на чоловіка, вона розуміла, що Сашко міг привести дитину лише у крайньому випадку. До того ж, Рита була досить спокійною дівчинкою, і навряд чи від неї можна було очікувати проблем.

– Олені стало зле, її на збереження поклали. А її чоловік поїхав у відрядження. Олена зателефонувала, попросила терміново прийти, я не знав, що все так буде. Риту діти не було куди, а залишати одну теж не можна, для цього вона ще маленька.

– Ясно, – сказала Марина.

Вона важко зітхнула, розуміючи, що дівчинка залишиться на кілька днів. Потім подивилася на Риту і постаралася посміхнутися.

– Ти їсти хочеш?

– Я теж хочу! – Сашко зрозумів, що Марина нормально поставилася до цього, і підморгнув їй.

– Тоді давайте мийте руки і за стіл, – кивнула жінка.

Рита розслабилася, вона хвилювалася йти сюди, думала, що тітка Марина до неї погано віднесеться. Та й взагалі їй не вистачало мами, вона вже сумувала за нею.

– Мамо, це хто?

– Олексій зупинився у дверях і здивовано дивився на дівчинку.

– Мене Рита звуть, – дівчинка вирішила взяти ініціативу до своїх рук і посміхнулася йому.

– Я – Олексій, а ти що тут робиш? Ти в нас жити будеш?

Марина подивилася на Сашка і поспішила втрутитися.

– Сину, Рита у нас залишиться на пару днів. Покажеш їй свої іграшки?

– Ага, а де вона спатиме?

– Олексій не був жадібним хлопчиком, навпаки, йому було цікаво погратись із гостею.

– У залі на дивані.

Поки Рита та Сашко вечеряли, Олексій крутився поруч і Марина, нарешті, не витерпіла.

– Сину, ти уроки зробив?

– Ні, мені потрібна допомога, я не розумію завдання, – хлопчик подивився на маму в надії на її допомогу.

Раптом заплакала маленька Світлана, і Марині довелося взяти її на руки.

– Може, трохи згодом, – сказала вона.

Жінка вийшла з кухні, щоб заспокоїти дівчинку. Олексій теж хотів піти в кімнату, але в цей час Рита попросила:

– Тату, передай мені печиво.

Хлопчик навіть застиг, а потім повільно повернув до неї голову.

– Це мій тато! Не називай його так!

Рита почервоніла, а Сашко прийшов на допомогу.

– Сину, тихіше. Я твій тато і її теж.

– Це як? – спантеличено дивився хлопчик. – Ви її усиновили?

– Про дівчаток кажуть «удочерили», – поправив сина Олександр.

– Ні, ми цього не робили. Я раніше був одружений на мамі Рити. А потім одружився з твоєю мамою. Розумієш мене?

– Тобто у Рити інша мама?

– Так, і інший тато, – сказала дівчинка.

– У мене два тати.

Сашко постарався не показувати своєї радості, що дівчинка називає його татом. Він намагався брати участь у житті дочки. На вихідних вони гуляли та аліменти він платив справно. Хоча Сашко розійшовся з матір’ю Рити майже одразу після її народження, він все одно любив дочку, і вона ставилася до нього добре.

– Це круто! – Раптом захопився Олексій. – Значить, тебе люблять вдвічі більше!

Олександр усміхнувся з дитячої наївності хлопчика, але переконувати його не став. Олексій ще мав багато прикрощів у житті, і сприяти цьому Сашко не хотів.

– Ходімо, я тобі покажу свою кімнату! – Олексій підстрибував на місці від нетерпіння.

Сашко часто дивувався непосидючості сина, який буквально не міг всидіти ні хвилини спокійно. Сам Сашко та Марина були досить спокійними, їхня молодша донька теж, а от син був дуже активним.

– У тебе є конструктор? – Рита з цікавістю подивилася на хлопчика. Вона любила щось будувати і вигадувати.

– Так, ціла купа!

Діти пішли в кімнату, а за кілька хвилин Сашко пішов до Марини.

– Вибач, за такий сюрприз. Сам нічого не знав, доки не приїхав до Олени. Ну наче Олексій її нормально сприйняв.

– Він у нас доброзичливий, – махнула рукою Марина. – Будь-кого прийме.

– Душа навстіж, – засміявся Сашко.

Він сів поруч із донькою і простяг до неї руки.

– Світланко, йди до тата. Давай, доню га.

Дівчинка затупала до нього, а Марина запитала:

– І надовго Рита у нас? Коли її вітчим повернеться?

– Я навіть не знаю. Олена начебто сказала, що її Ігор на тиждень поїхав, і вона також невідомо на скільки лягла.

– Коротше, дівчинка у нас точно на тиждень.

Марина була дуже незадоволена цим, але розуміла, що дитина ні до чого. Тут вона схаменулась і подивилася на чоловіка:

– А де її речі? У чому вона спатиме і до школи ходитиме?

Сашко почервонів і винувато глянув на дружину:

– Вибач, я не подумав про це. Якось усе швидко сталося.

Марина кинула на нього невдоволений погляд і зітхнула.

– Дай мені номер її матері.

– Олени?

– Так, Олени! Не хвилюйся, я спитаю тільки потрібні речі для Рити. Ви, чоловіки, не все знаєте.

Сашко дав свій телефон дружині і та пішла дзвонити. Олександр хвилювався, що його дружина може щось наговорити його колишній. Але Марина повернулася за десять хвилин з усмішкою.

– Все, ми з Оленою все вирішили. Зараз з Ритою поїдемо за її речами, а на вихідних сходимо з нею до її матері.

– Швидко ви зійшлися, – Сашко навіть не намагався приховати свого подиву.

Марина посміхнулася йому і щось пробурмотіла. Вона сама була здивована, що Олена виявилася приємною жінкою, яка встигла кілька разів за розмову вибачитись за занепокоєння. Зрозуміло, в кого пішла Рита, подумала жінка і пішла до синової кімнати.

– Ось, дивись, а тут віднімаєш. Зрозумів?

З кімнати лунав голос Рити. Марина обережно зазирнула в кімнату, там обидві дитини схилилися над зошитом і вирішували завдання. Рита була на рік старша за Олексія і вже знала цю тему.

– О, мама, – відволікся хлопчик, – Знаєш, як Рита класно пояснює? Краще за вчителя! Нехай вона частіше в гості до нас приходить!

– Видно буде, – кивнула Марина. – Рито, збирайся, поїдемо додому за твоїми речами. А то тобі навіть спати нема в чому.

– Можу дати свою піжаму! – одразу вліз Олексій.

– Ні, дякую, – смішно зморщила ніс Рита і вони засміялися.

Марина із задоволенням помітила, що Олексій намагається виглядати краще у присутності дівчинки. Він навіть виглядав не таким скуйовдженим.

– Рито, збирайся, бо вже час пізній.

– Можна з вами? – жалібно попросив Олексій, для якого це була ціла пригода.

– Якщо нічого чіпати не будеш і якщо Рита не проти, – підморгнула Марина дівчинці.

Та поважно підвела голову, а потім засміялася і сказала:

– Поїдемо, звісно.

Її переживання і хвилювання зовсім зникли, тітка Марина виявилася гарною, а Олексій саме таким, як вона й думала. Трохи бешкетним, а взагалі добрим.

Коли Олену виписали, Рита зрозуміла, що їй подобається у тата та тітки Марини. Їй було весело з Олексієм і подобалося грати з маленькою Світланою. Вона не хотіла йти, хоч і за мамою теж сумувала.

– Можеш прийти до нас ще! – Олексій теж не хотів, щоб Рита пішла. – Мамо, будь ласка!

– Звичайно, Рита, можеш приходити до нас у гості. Подзвониш татові і він за тобою приїде. Або мені дзвони.

Марина не мала причин не пускати дівчинку додому. Навпаки, їй сподобалася спокійна, розумна дівчинка, під впливом якої і її син ставав кращим.

– Дякую, – Рита несподівано обійняла її, хоча раніше трохи цуралася.

Марина трохи розгубилася, але потім обняла її у відповідь і погладила по голові.

– Приходь до нас ще.

Вона навіть ніколи не думала, що прив’яжеться до дочки чоловіка від першого шлюбу. Але тепер навіть була рада тому, що Сашко привів дівчинку до хати. Зрештою діти – брат та сестра. Як не крути…

КІНЕЦЬ.