– Марино, і не соромно тобі обманювати мене? Сказала, що Андрія на зміну викликали. Але я знаю, що він зі своїми друзями був! З Артемом та Стасом. До першої години ночі, – сказала Раїса Вікторівна так, ніби щойно викрила невістку в зраді.

Марина застигла з банкою консервованих оливок у руці. Це не та фраза, яку очікуєш почути від свекрухи під час недільного чаювання. Раїса підібгала губи, дивлячись на невістку з виглядом переможниці.

– Звідки… – почала Марина, але свекруха вже жувала бутерброд з таким невинним виразом обличчя, наче вони обговорювали рецепт рагу.– Ну, як звідки? У мене додаток. Ми з Андрієм давно його встановили заради безпеки, – вона махнула рукою.

– Зараз такий час… А раптом щось станеться? Мало ж що буває.Андрій сидів за столом і старанно їв шарлотку, не дивлячись на дружину. Тільки кінчики вух почервоніли.– Андрію, – нудотно-солодким голосом сказала Марина, з гуркотом поставивши банку перед ним.

– Це правда?– Марино, ну не роби з мухи слона. Мама просто переживає, вона ж добра нам бажає. Пам’ятаєш, ми посварилися через зламану шухляду? Вона подумала, що нам потрібна допомога.– Допомога?! – Марина підняла брови. – У вигляді стеження? Може, хай одразу переїде до нас і командує балом?Раїса пирхнула.

– Не драматизуй. Зараз у всіх такі програми. Он, у того ж Артема з дружиною. Вони знають, де хто знаходиться. І нічого, живуть. Просто я хвилююсь, як і будь-яка нормальна мати. Ось і все.– Вам, щоб не хвилюватися, треба знати, хто з ким і про що пліткує? Артем та його дружина – подружжя! Не порівнюйте.

– Я сина народжувала і ростила, між іншим, не для того, щоб він ночами по всяких забігайлівках вештався.Андрій збентежено кашлянув.– Мамо, ну…– Не мамкай! Я тебе оберігаю. Її мати теж так вчинила б, якби вміла з телефоном поводитися. І взагалі…

Що то за дружина? Знає, що чоловік у небезпеці, і жодного разу йому не подзвонила! Та ти кожних півгодини повинна йому телефонувати!Марина повільно моргала, намагаючись прийти в себе після таких новин. Їй стало очевидно, що розмовляти зі свекрухою марно. Та завжди любила копатися в чужій білизні. Іноді цілком буквально. Якось Марина застала Раїсу Аркадіївну біля їхньої шафи. Свекруха без жодного сорому перевіряла вміст.

– Ти реально вважаєш, що це нормально? – знову звернулась Марина до Андрія, не дивлячись на свекруху.Він ніяково почухав потилицю.– Я… не знав, що вона слухає. Ну, крім того. Думав просто бачить місце розташування.– Просто місце розташування? – Марина засміялася, хоч хотілося заплакати.

– Тобто ти попросив її послухати, як ми сваримося один на одного, пересилаєш їй свої координати, зливаєш їй усе наше особисте життя і думаєш, що в цьому немає нічого такого?– Ну, я не знав, що ти так розійдешся…Пролунало так, ніби вона влаштовувала сварку на рівному місці.– Слухай, ти взагалі себе чуєш? Я тобі дружина! А вона – стороння жінка, яка сидить цілодобово біля екрану, залазить до нашої оселі, веде прослуховування і ще поради роздає, як мені поводитися з тобою.

Вона, звичайно, мати, але це ж не означає, що вона має бути третьою у наших стосунках!Раїса з зовсім спокійним виразом обличчя знову сьорбнула чай і взяла собі шматок пирога.

– Ось бачиш, істерить, – сказала вона, як ні в чому не бувало. – А ти кажеш, що все добре. Я просто хочу допомогти. Краще я, ніж хтось сторонній. Спеціалістам аби гроші здерти, вони не розуміються. А я своя, я вникаю.– Ага, – відповіла Марина, схрестила руки і виразно подивилася на чоловіка, даючи зрозуміти, що в них ще буде розмова.

– Тільки я з вашою допомогою жити не збираюся. Краще спеціаліст, який не лізе зі своїми лекціями.Андрій дивився на тарілку, Раїса на невістку, а Марина на обох. У цей момент вона відчула себе так, начебто вона вже не людина, а пробірка під мікроскопом. Розглядати її можна, а от прислухатися до її думки – не обов’язково.

Коли Раїса пішла, Андрій тихенько підійшов сам і обійняв Марину ззаду, поки та нервово мила посуд.– Не гнівайся. Вона справді хотіла як краще. Ну, перегнула трохи… Але ж ти знаєш, як вона…Марина обережно прибрала його руки від себе.

– Як вона що? Лізе? – не витримала дружина. – А тепер добре подумай, перш ніж говорити далі. Тому що в цьому трикутнику хтось один точно третій зайвий. І якщо ти не визначишся, я займуся цим сама.Він застиг.

Вона пішла у ванну та зачинила двері. Замок клацнув тихо, але виразно. Разом із ним зачинилися не лише двері, а й тема довіри один до одного.Настав наступний вечір. Кухня була залита м’яким світлом. Марина стояла біля раковини та мила чашки. Одну з залишками кави, другу – з написом «Кращий син на світі», що наполовину облупився.

Чашка переїхала до них ще від Раїси Аркадіївни і ніби натякала: у цих відносинах ти гість, а не партнер.Андрій сидів за столом і колупав гречку, що охолола, виделкою. Вони навіть періодично розмовляли, але ні про що: про погоду, роботу, черговий пост на сторінці спільного знайомого. Марина вже майже розслабилася, коли пролунав дзвінок телефону.Звісно, ​​свекруха.

– Привіт, мамо, – втомлено сказав Андрій.– Ну, що, живі? Не пересварилися остаточно? – схвильовано хихикнула вона.Марина нервово кинула ганчірку на стільницю і попрямувала до виходу з кухні, але не встигла.

Від того, що вона почула далі, жінка застигла на порозі.– Я ось що думаю, Андрійку… – долинуло з динаміків тихо, але виразно. – Може, тобі варто більше виявляти ініціативи? Ну, у подружньому житті. А то в тебе дружина… холодна, чи що. Звідси й проблеми. І буде лише гірше.

Андрій тихо пирхнув, ледве стримуючи сміх. Може, нервовий. А може, щиро глузував з осколків їхніх стосунків.– Мамо, ти чого? – тільки й видавив він.– А що? Я ж хвилююся за вас. Я все чула. Пристрасті там вже не киплять. А ви, чоловіки, на сторону йдете, коли вам нудно.

Тут головне вчасно зайнятися питанням, щоб урятувати сім’ю. Може, вона втомилася, може, не знає, що тобі подобається… Ти їй прямо скажи. Чи поговори з нею?Марина різко розвернулася. Обличчя палало від гніву. Захотілося кинути ту саму чашку в стіну

.– Вимкни. Негайно, – сказала вона.– О, з’явилася, – безпардонно засміялася свекруха. – Все, все, мовчу. Ми просто трохи поговорили. Мені ж збоку…Екран згас.

Андрій поклав телефон на стіл і невпевнено глянув на дружину.– Слухай, ну сказала вона кілька слів. Не кінець життя ж.– Вона обговорювала наше особисте життя! – вигукнула Марина.На душі було хвилююче. Кінці пальців тремтіли. Не лише від злості, а й від неприязні.– Вона обговорювала те, що має бути за зачиненими дверима.

Ти виставив це все напоказ!Андрій знизав плечима, схоже, не розуміючи, чому дружина так сильно злиться.– Ну, а що я мав робити? Насваритися на неї? Скажи дякую, що вона взагалі хвилюється, – Андрій підібгав губи і насупився. – Я, звичайно, видалю цю програму… але у нас з тобою справді все не чудово.

– Ти смієшся?! – Марина схопилася за голову. – Це нормально – коли твоя мати дізнається про це перша за дружину? Що далі? Камери? Поради щодо гігієни?– Ой, тільки не кип’ятись. У тебе вічні драми. Може, тобі справді варто…

– Що? Що мені варто, Андрію? Навчитися? Як поводитися в ліжку? Щоб твоя мама нарешті почала поважати мене? Тобі самому не соромно?Він замовк, потім узяв ключі та куртку. Робив усе без поспіху та емоцій, ніби йшов не з конфлікту, а в магазин.

– Куди ти?– Перечекаю у мами. Ти зараз не в собі. Обидва охолонемо, потім поговоримо.Двері зачинилися. Марина залишилася сама. Її нервове тремтіння змінилося порожнім заціпенінням. Вона сіла на стілець, дивлячись у чужу чашку.То був навіть не гнів.

Це було тотальне розчарування, яке нічим не можна стерти. Людина, з якою вона спала, їла, обговорювала відпустку, не побачила жодної проблеми в тому, що їхні стосунки виносяться на сімейну раду з мамою.Марина обійняла себе за плечі і раптом подумала: якщо навіть спальня – не їхня територія, навіть якщо вона зайва, то де тоді взагалі її місце?Минув тиждень.

Марина майже перестала рахувати дні. Кожен ранок починався однаково: з тиші. Ні шкарпеток на підлозі, ні запитань у тому, що де лежить. Лише повідомлення на екрані: «Пробач. Мама все зрозуміла. Хоче вибачитись».Андрій запевняв, що поговорив з Раїсою Вікторівною, що він може повернутися, що він любить дружину.

Марину це лише сильніше зачепило. Через тиждень вона все ж таки написала йому: «У нас із самого початку не було шансів. Просто я заплющувала очі».У п’ятницю ввечері він прийшов особисто. Стояв біля порога з букетом ромашок та тістечками з її улюбленої кондитерської.

– Я не дзвонив. Подумав – чи відкриєш, чи ні, – сказав він і посміхнувся з тим самим винним поглядом, який рятував його раніше від будь-якої сварки.Марина впустила його, але без особливого ентузіазму. Подумала, що неввічливо залишати людину на порозі.– Я все усвідомив. Мама перегнула. Я вже видалив цю програму. Все буде інакше.Вона слухала, але серце від цих слів більше не розтавало.

Вони просто нічого не означали. Андрій уже сказав усе раніше.– Я… хочу повернутись, якщо ти готова. Почати з чистого аркуша.У цей момент йому на телефон надійшло повідомлення. Краєм ока Марина встигла побачити, що це голосове повідомлення від свекрухи.

– Увімкни, – сказала вона.Він вагався кілька секунд, але потім все ж таки натиснув на кнопку.– Андрію, ну тільки не будь ганчіркою. Якщо вона знову почне качати права – розвертайся і додому. Ти ж знаєш, я завжди з тобою. Якщо вона не хоче працювати над стосунками – нехай іде на всі чотири сторони.Повисла тиша.

Цей спокій був напруженим.– Ось тобі й відповідь, – нарешті сказала Марина. – Я не збираюся боротися з твоєю мамою за місце головної жінки у твоєму житті.Він спробував узяти її за руку, але вона відійшла назад.– Я більше не в вашому трикутнику.Через три дні Марина запросила у гості подругу, щоб висловитись. Та заварювала чай, поки господарка квартири нарізала рулет.

– Ну, що? – Сказала подруга, наливаючи окріп. – Розібралися, хто у вас у сім’ї був зайвим?Марина пирхнула і посміхнулася.– Знаєш, я зрозуміла, що якщо у чоловіка матуся контролює все, включаючи його ліжко, значить він одружений не з тією.Задзвонив телефон. Раїса Вікторівна. Марина подивилася на екран та скинула виклик. Тепер вечорами у цій квартирі була тиша, зате цю тишу слухала тільки вона.