– Скажи чесно, ти мене не любиш? Чи маєш іншу? Не хвилюйся, я сварку влаштовувати не буду, просто хочу знати правду?

Віктор аж чаєм поперхнувся, почувши тиху промову коханої дівчини. З чого ж у неї таки думки виникли? Адже у них все просто чудово, до весілля готуються…

– Ти чого? Що такого тобі знову подружка наговорила? Що, я вгадав, так? – посміхнувся чоловік, помітивши відведений убік погляд. – Твоїй Каті треба добре думати, перед тим, як щось говорити.

– Вона як краще хоче! – одразу почала заступатися за подругу Марина. – Просто це справді дивно, чому ти не хочеш знайомити мене зі своїми батьками! Так, вони живуть далеко, але ж разочок з’їздити можна? Ми разом вже три роки! Весілля робити збираємось…

– Мої батьки… вони не найприємніші люди, розумієш, – похмурнів чоловік, згадуючи особливо яскраві моменти з дитинства та юності. – Я з ними намагаюся спілкуватися поменше, і жодних важливих новин не повідомляю. Та я поїхав з дому за першої ж нагоди!

– І все одно, я хочу з ними познайомитись, – уперто заявила дівчина.

– Добре, у вихідні з’їздимо. Тільки потім не кажи, що тебе не попереджав. І не переймайся, гаразд?

Марина здивувалася останньою фразою, але особливого значення їй не надала. Головне, своєї мети вона досягла! Нарешті вона познайомиться з батьками Віктора. Дівчина вирішила зробити все можливе і показати себе з найкращого боку.

Марина дуже хвилювалася. Як її приймуть? Чи не здасться вона батькам коханого надто простою? Що в неї питатимуть? Дівчина переживала майже всю ніч перед від’їздом і задрімала лише під ранок.

– Може, не поїдемо? – Востаннє запитав Віктор, не втрачаючи надії. – Там нічого цікавого немає. Так само як і нікого.

– Ні, ми їдемо, адже нас чекають! – обурено вигукнула Марина, наводячи останні штрихи перед дзеркалом. – Чи ти їм про мене не розповідав? – підозріло примружилася дівчина.

– Розповідав, – тільки й сказав чоловік. Настрій у нього швидко зіпсувався, Віктор “передчував” незабутній візит. Аби тільки після цього Марина його не кинула…

***********************

Марина задоволено усміхалася. Схоже, вона все ж таки змогла справити правильне враження. Мама Віктора була дуже добра та доброзичлива. Пригостила пирогом власного приготування та ставила запитання. Де працює? З ким живе? Хто батьки? І все в цьому дусі.

Дівчина ні на мить не вважала ці питання дивними чи недоречними. Як інакше жінці краще дізнатися про майбутню невістку?

– Я на хвилинку відійду, – ніяково усміхнулася дівчина і поспішила в туалет. А повертаючись, вона почула дуже дивну розмову.

– Вона напевно якась пройдисвітка, – тихо вимовляла синові жінка. – Їй потрібні лише твої гроші. І зовнішність у неї досить посередня. Як ти взагалі на неї звернув увагу? Вона явно неосвічена! І тобі не пара!

– Вже хто б говорив, місіс “з трійки на двійку”, – хитро відповів Віктор, щосили намагаючись стриматися, щоб не наговорити матері зайвого. – Марина має червоний диплом, дуже відповідальну роботу та власне житло, тож моя квартира їй не потрібна. А ще вона найкрасивіша дівчина на світі. І я нікому не дозволю її ображати! Навіть тобі, мамо. А ти, батьку, чого мовчиш? Чи, як завжди, у всьому згоден із дружиною?

– Та як ти з батьками розмовляєш, невдячний! Ця дівчина тобі зовсім не підходить! І якщо ти все одно вирішиш з нею одружитися, нас на своє весілля можеш не запрошувати!

Марина тихенько відійшла і спеціально голосно гримнула дверима туалету, вдаючи, що тільки-но покинула цю кімнату і ніякої розмови не чула.

Віктор одразу помітив дещо пригнічений стан нареченої і одразу ж про все здогадався. Подумки лаяв себе (ну чому він все ж таки не відмовив Марину їхати!), він відкашлявся і сказав:

– Думаю, нам настав час їхати, ми й так загостилися, а на завтра у нас плани.

– До побачення, – насилу посміхнулася Марина і вийшла з квартири.

– Тепер розумієш, чому я не хотів сюди їхати? – Чоловік зібрався з думками і вирішив прояснити ситуацію, поки його дівчина не надумала чогось зайвого. – Для мами існує лише дві думки – її та неправильна. Вона потребує беззастережного підпорядкування, а якщо щось іде не так, починається сварка. Я просто не хотів тебе засмучувати.

– Я все розумію, – сумно посміхнулася Марина, погладжуючи коліно нареченого. – Так, це було неприємно, але вже краще, ніж я вигадуватиму всяку нісенітницю. На весілля на них можна не чекати, так?

– Так.

Ну нічого! Так навіть краще! Зате свекруха вказувати нічого не буде.

КІНЕЦЬ.