Марина все життя виховувала свою дочку сама. Завжди намагалася виховати Оксанку так, щоб життя у неї склалося добре, не так, як у мами. Жили вони в селі, тому Марина дуже втомлювалася одна з дочкою. Рано-вранці прокидалася, йшла готувати, потім на роботу йшла і працювала до вечора, а вже майже вночі поверталася додому і знову починала робити домашні справи.

Її життя могло б скластися краще, якби не її перше кохання. Зустрічалися вони дуже довго, років зо три. Її коханий чоловік обіцяв одружитися з Мариною. Але коли дівчина дізналася, що вагітна і розповіла про це своєму хлопцеві, той побоявся відповідальності та втік. І більше Марина його у своєму житті не бачила. Виховувала жінка свою доньку принцесою. Не давала їй тяжко працювати на городі.

Щоб донька не привчалася до важкої роботи, а поважала та любила себе як жінку. Взагалі Оксана, не така як решта дівчат у селі. Має смагляве обличчя, красиві великі карі очі та довгі чорні коси. Вона була дуже вихована і добра, завжди могла допомогти і ніколи не сперечалася з дорослими людьми.

Усі у селі пишалися таким вихованням дівчинки. Мама їй завжди казала, щоб вона виходила заміж за багатого чоловіка. Який буде для неї стіною та підтримкою. Щоб вона у житті ніколи не думала, на що існувати, а тим більше виховувати своїх дітей. Але виявилося не так, як хотіла мати. Все почалося з одного сонячного морозного дня. Оксана їхала на город, але через мороз всі автобусні рейси скасовували, тому дівчинка мала йти пішки приблизно десять кілометрів в один бік.

До речі, на той момент їй було дев’ятнадцять років. Тут машиною теж у той бік їхав Микола, односелець, він запропонував підвезти її. Микола — чоловік із великої літери, він сам виховує двох дочок. Їхня мама покинула їх і поїхала жити за кордон. Вони їхали в машині, говорили на різні теми і тоді зрозуміли, що хочуть зустрічатися знову і знову.

З цього моменту вони розпочали свої стосунки. Часто ходили гуляти, Оксана лишалася у Миколи на ніч. Але маму Оксани це зовсім не влаштовувало, вона була проти таких стосунків. Адже не такого вона хотіла для своєї єдиної доньки. Проте Оксана не послухалася своєї матері.

Їй не подобалося, що вона її не підтримує. Вони з Миколою побралися і пішла Оксана жити до нього з доньками. А з мамою вона взагалі перестала спілкуватися. Потім пішли справи чоловіка в гору і купили собі машину. Потім народився синок. Сестрички були дуже раді братику і завжди допомагали своїй мамі.

Жили вони дуже щасливо, але Оксані зовсім не подобалося, що вона стільки років не спілкувалася зі своєю мамою. Тож вони з Миколою вирішили її відвідати. Спочатку Марина зустріла їх холодно, але потім вони розмовляли, попросили один у одного прощення, обнялися і пообіцяли один одному більше ніколи не сваритися і жити в згоді.

КІНЕЦЬ.