Марина вирушила у двотижневу поїздку до Карпат з однокурсниками після закінчення інституту за професією туризм. У дівчини виникли почуття до Владислава, одного із однокурсників, коли вони були в поїздці.

Молоді люди почали зустрічатися, проте після завершення поїздки він так і не зателефонував їй, і Марина врешті-решт просто видалила його номер зі свого телефону.

Через пару місяців Марина з’ясувала, що ваrітна і через 9 місяців вона назвала сина Владиславом на честь його батька.

Їй дуже хотілося поділити своє щастя з батьком її синочка, але той так і не вийшов із нею на зв’язок.

Поки Марина відновлювалася у лікарні після полоrів, до неї у вікно щодня прилітав білий голуб.

У день виписки до Марини підійшла жінка та повідомила, що вона мати Владислава.

Вона зі сльо зами на очах вибачилася через відсутність сина і повідомила Марині, що її син вирушив добровольцем до армії і, на жаль, є величезна ймовірність, що він може не повернутися.

Марина втішила її і розповіла, що Владислав точно знав про їхнього сина і стежив за ними через голуба, який щодня залітав до неї у вікно.

Дві жінки обнялися, і білий голуб почав літати все вище і вище над їхніми головами, поки не зник у пухнастих хмарах.

КІНЕЦЬ.