Марина стояла в церкві, її очі наповнювалися сльозами, коли вона дивилася, як її дочка Іра йде до вівтаря. Попри блідий і виснажений вигляд, який натякав на труднощі, з якими вона зіткнулася, Іра виглядала неймовірною у своїй весільній сукні. Марина не могла не відчути суміш емоцій, що пронизували її серце – радість, занепокоєння і глибоке захоплення непохитною рішучістю доньки.

Ще у підлітковому віці Ірина захворіла на онкологію. Батьки всіма силами намагалися врятувати дочку. Збирала кошти по всіх усюдах, шукали найкращих лікарів аби врятувати єдину  доньку. Щодня молилися Богу за порятунок дочки, і він їх почув…Клініка в Італії погодилась зробити пересадку кісткового мозку.

Для Ірини це був єдиний шанс на порятунок, і він спрацював. Після лікування юна дівчина повернулася до нормального життя. Закінчила школу, вступила до університету.

Вперше покохала…

Денис вчився на четвертому курсі, був відповідальним та уважним. Він знав про минулу хворобу дівчини, але не побоявся зустрічатися з нею.
Коли Іра завагітніла, то Денис був на сьомому небі від щастя. Вони так мріяли про дітей. Тому вирішили швидко готуватися до весілля. Весільні клопоти, турботи, Іра списувала втому саме на це. Коли настав час йти в лікарню на обстеження Денис пішов разом з майбутньою дружиною.

Після здачі великої кількості аналізів, лікар сповістив невтішну новину рак повернувся…Батьки та наречений стали відмовляти дочку від материнства, а  рятувати своє життя. Ірина була непохитною…За будь-яку ціну вона хотіла стати мамою та дружиною Дениса. Молода жінка вирішила народити дитину, а потім почати лікування…

Рішення Іри зіграти весілля, попри складний стан здоров’я, свідчило про її відданість  та силу духу. Безперечно, це був складний вибір, який змусив би будь-яку матір замислитися над ризиками, пов’язаними з ним. Проте Іра вирішила скористатися моментом і відсвяткувати свій особливий день, не дозволивши своїй хворобі затьмарити кохання.

Спостерігаючи за донькою, Марина не могла не помітити ледь помітні ознаки боротьби Іри. Виснаження на її обличчі, легке тремтіння в руках…Але серед усього цього було щось інше, щось потужне. Це була рішучість, що сяяла в очах Ірини, непохитний дух, який не дозволяв негараздам вкрасти її щастя.

Як мати, Марина відчула, що її переповнюють емоції. Вона відчувала радість за непохитний дух Іри та кохання, яке випромінювалося між нею та Денисом. Вона відчувала тривогу, як і будь-яка мати, за добробут своєї доньки та за виклики, які чекають на неї попереду. Але, перш за все, вона відчувала величезне захоплення стійкістю Іри, її здатністю долати перешкоди, які ставило перед нею життя.

Минув час…

Ірина народила здорового хлопчика Матвія та почала свою боротьбу…

Кохання Ірини та Дениса перемогло всі перешкоди, з якими вони зіткнулися, в тому числі й хворобу Ірини. Їхнє бажання пройти через це та зіграти весілля стало свідченням їхньої непохитної відданості та прихильності одне до одного. Це свідчить про міцність їхнього зв’язку та спільне бажання будувати сім’ю разом, всупереч труднощам, з якими вони зіткнулися.

І в радості, і в горі…

КІНЕЦЬ.