– Відразу після весілля їхати на заробітки? Марино, добре подумай, чи варте воно того? Ти ж стільки років чекала на своє щастя, щоб зараз все отак залишити? – повчала Марину мама.

Але жінка вже все вирішила, тому нікого слухати не хотіла.

– Мамо, мені 34 роки. Невже ти думаєш, що я не розумію, що роблю? Нам з Матвієм житло потрібне. Не будем же ми всі тут тулитися в твоїй двокімнатній квартирі. Та й я вже все порахувала, у Матвія якісь гроші складені є, а я поїду всього на два роки, і нам цього вистачить, щоб квартиру купити, – захоплено міркувала жінка.

Так склалося, що до своїх 34-х років Марина була ще неодруженою, ходила на роботу в свою поліклініку, де працювала медсестрою і отримувала копійки, а жила у мами в їхній двокімнатній квартирі.

Все змінилося тоді, як вона зустріла Матвія. Він прийшов до них в поліклініку, там і познайомилися. Виявилося, що у них з Мариною багато спільного – Матвій, як і вона, теж не одружений, але мріє про сім’ю і діток.

Так доля їх і звела. Матвій відразу оголосив, що наміри має серйозні, бо йому теж за тридцять, а він діточок хоче, мінімум двоє.

– Я би і сам за кордон поїхав, але здоров’я зараз не дозволяє, – скаржився Матвій. – То може б ти, Маринко, поїхала? А як будем мати власне житло, тоді і про діток подумаєм.

Відразу після весілля Марина подалася в Італію до своєї тітки, яка вже 20 років як заробітчанка. Пояснила їй ситуацію, що їй треба за два роки на квартиру зібрати. Тітка з роботою допомогла, і все вийшло як задумали. 20 тисяч євро дала Марина, ще 10 було у Матвія, і щасливі молодята купили квартиру.

Матвій наполягав, щоб Марина ще хоч на рік поїхала, бо ж з покупкою квартири вони під нуль витратилися, а треба ж за щось і жити.

Та цього разу мамі вдалося переконати доньку, що тепер точно не варто цього робити. Придбали квартиру, і живіть собі, а далі вже буде як буде.

Довелося Матвію забути про свої болячки і влаштуватися на роботу, бо Марина майже відразу по приїзду зрозуміла, що вони скоро стануть батьками.

Пішов Матвій таксувати, часто затримувався допізна на роботі, але Марина на це не зважала, довіряла чоловікові, адже він заради них усіх старається.

Та з часом стала помічати Марина, що чоловік її дуже змінився, наче охолов, не питав навіть як вона себе почуває. А потім став їздити у якісь кількаденні поїздки.

Дійшло до того, що одного разу прийшов Матвій додому і заявив дружині, що він йде від неї, бо таке життя йому набридло.

Марина спробувала отямити чоловіка, нагадала, що скоро у них дитина буде, яку він сам дуже хотів, але Матвій був невблаганним. Виявляється, що поки Марина була за кордоном, у нього інша з’явилася, і він ще вибирав між ними обома. А зараз вибір очевидний – з приїздом Марини проблем тільки додалося, до того ж, йому ще й працювати доводиться.

А з його новою обраницею все простіше – там теща давно на заробітках, гроші мішками висилає, тож вони не пропадуть біля такої щедрої мами.

Матвій сказав, що як тільки дитині виповниться рік, він на розлучення подасть, і на поділ майна. А поки-що він дозволяє Марині пожити в його квартирі.

– В твоїй квартирі? Ти нічого не плутаєш, Матвію? – гірко плакала Марина, але розуміла, що припустилася вона помилки, і тепер у неї є вибір – або просити чоловіка нікуди не йти, або віддати йому значно більше, ніж він вклав у цю квартиру. Вона просто хотіла щастя, і занадто довіряла чоловікові, тому і вчинила так необачно.

А що б Ви порадили Марині? Як їй краще вчинити в цій непростій ситуації?

Джерело