Марина прийшла з роботи у дуже поганому настрої. Вона купила по дорозі смажену курочку і картоплю. Жінка розклала продукти на столі, налила собі чаю, і вмостилась повечеряти. Під вечерю, вона увімкнула телевізор, де йшов якийсь серіал. Йшла вже сто якась серія, а Марина так і не розуміла, що там толком відбувається… Раптом в квартирі пролунав гучний дзвін і курочка з картоплею опинилися на підлозі! Марина глянула у вікно й ахнула

 

-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина.

З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі, не могла потрапити на роботу.

Вона проспала, а пропуск в будівлю в ранковій метушні забула вдома.

Охоронець із цього понеділка був новенький. Не пускав і все!

Довелося дзвонити керівнику, щоб він за нею спустився…

Керівник потім бурчав півдня і дивився так, що робота зовсім не йшла.

Комп’ютер зламався кілька разів, довелося заново починати записувати дані в документи.

Це забрало купу часу, і на обід вона не пішла, тим паче ще й без перепустки. А раптом знову не пустить її цей охоронець!

Все валилося з рук. Одним словом – понеділок.

Але до кінця дня Марина абияк впоралася зі справами і відпросилася раніше.

Без обіду все ж таки працювала і не зі своєї вини…
Керівник її відпустив, але глянув так, що краще б і не відпускав…

А колись же ж він їй подобався, цей Дмитро…

Подобався, поки не одружився з якоюсь… Білявкою! З нею він приходив на корпоративи, і Марина зрозуміла, в чому справа – ноги.

Звичайно ж, хіба її ноги порівняти з цими довгими ніжками на підборах?

Ні, не порівняти! І Марина заспокоїлася…

Ну й нехай, зате вона розумна і дуже приваблива, особливо коли за столом сидить і працює.

Ну якщо ще компʼютер не ламається, і її обличчя не кривиться зі злості…

Так міркувала Марина…

…Отже, пішла вона з роботи трохи раніше.

Марина хотіла зайти в магазин по дорозі додому і купити щось на вечерю, але тут раптом зателефонувала її найкраща подружка Ліля.

Вона запросила Марину в гості. Але в Лілі не поїси. Вона нічого не готує, а в холодильнику завжди порожньо.

Марина думала, що ж таке купити на вечерю з подругою – курочку, чи піцу?

Хоча Ліля й не їла ні того, ні іншого.

Чим вона харчувалася – одному Богу відомо.

І раптом її привернув запах випічки! Такий спокусливий, що вона аж зупинилася.

Марина подивилася перед собою і побачила стареньке кафе.

Розмірковувати було ніколи. Марина заскочила в кафе, щоб накупити смаколиків, від яких навіть Ліля б не відмовилася. Але ні…

-З собою не робимо, – сказала офіціантка, стоячи до неї спиною. – Беріть тацю і говоріть, з чим вам. Я видам.

Марина вирішила повечеряти тут, а потім купити щось по дорозі. Може пару тістечок.

Все в цьому закладі було старе. Високі столики з гачками для сумок під сидіннями. І ще, треба було стояти…

Окрім пиріжків готували ще гарячий бульйон у пузатих чашках і компот із сухофруктів. Комплексний обід…

Марина взяла два пиріжки – з картоплею і з м’ясом та капустою.

Вона поставила все на тацю і віднесла на вільний столик, який ледь знайшовся.

На її здивування, людей було досить багато.

-Ну треба ж! – подумала вона, почепивши сумку на гачок, ледве намацавши його під широкою стільницею.

І тут вона зрозуміла, що ні вилку не взяла, ні серветки!

Не будеш же ж їсти руками.

Марина пішла до столика з вилками та серветками, до якого добралася не одразу.

Кінець робочого дня – самотні чоловіки і студенти набігли в кафе.

Якось взявши собі все необхідне, вона рушила до своєї їжі і застигла на місці.

За її столиком стояв високий, худий хлопець і, періодично дмухаючи в тарілку, сьорбав бульйон, тримаючи в іншій руці пиріжок з картоплею.

Спочатку Марина обурилася! А потім вирішила – бідолаха ж студент, поїсти може не має чого… От і взяв її їжу.

Але ж чому не запитав у неї, чи можна?! Що це за нахабство!

Вона рішуче підійшла до столика.

-Ви чому не запитали дозволу?! – сказала вона строго. – Я це для вас купувала, чи що?

Чоловік так і застиг з відкритим від здивування ротом.

Тоді вона взяла пиріжок, що залишився, з тарілки і компот.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩