Марина погнала чоловіка за хлібом у магазин, бо з’явилися несподівані гості, а хліба взагалі не було. Але вона так і не змогла дочекатися Славка, причому це був не перший такий випадок.

Жінка була у жаху, коли вранці зустріла чоловіка на порозі з пакетом хліба в руках.

Її погляд був сповнений недовіри. “Словко, де ти був всю ніч?! Я була впевнена, що ти знову у свого друга Андрія, в карти граєш!” Славик виглядав змученим, але його очі сяяли здивуванням.

“Марино, ти не повіриш, що зі мною трапилося!” “Та вже, спробуй здивувати мене! І чому ти не відповідав мені? Я дзвонила тобі всю ніч!”

Славик зітхнув і почав розповідь: “Коли я зрозумів, що у найближчому магазині немає хліба, я пішов у наступний. І коли вибирав булку, не помітив, як власник магазину вирішив закрити заклад на ніч і пішов.”

“Ти що, залишився наодинці з хлібом на всю ніч?” – посміхнулася Марина. “Так! Я намагався знайти інший вихід або зателефонувати, але зрозумів, що забув телефон удома.

Мені навіть довелося виживати всю ніч у магазині, годуючись чіпсами та випиваючи мінералку!”

Марина засміялася: “Ти завжди примудряєшся потрапляти у такі ситуації! Ну і як ти вибрався?”

“Вранці прийшла прибиральниця. Ти уявляєш її обличчя, коли вона побачила мене? Я пояснив їй ситуацію, і вона викликала власника. Мені навіть довелося заплатити за нічліг!”

Обидва сміялися, і Марина обняла чоловіка. “Тільки ти міг потрапити в таку колотнечу через булку хліба.

Але ти повернувся з хлібом, і це головне!” Славко посміхнувся: “Кохання через хліб, що вже тут скажеш!”

КІНЕЦЬ.