Марина та Андрій були разом уже шість років, коли Марина відчула величезне бажання мати дітей.

Вона працювала акушеркою і зауважила, що в її житті не вистачає чогось такого, що приносять батькам діти.

Але вагітність не наступала.

Якось Марина пішла на обстеження, і колеги сказали їй, що вона не може мати дітей.

Дівчина була пригнічена і турбувалася про те, як сказати про це чоловікові.

Однак, коли Андрій таки дізнався про це, він пообіцяв підтримати її і разом шукати вирішення проблеми.

Понад рік Марина вчилася жити з порожнім серцем, а Андрій рідко говорив про цю проблему, щоб не засмучувати її.

Якось у пологове відділення, де працювала Марина, привезли двох молодих жінок, і кожна з них народила по дитині.

То були рідні сестри.

Але породіллі не захотіли залишати дітей через тяжке фінансове становище, і написали відмовні.

Марина та Андрій вирішили усиновити дітей та швидко зібрали всі необхідні документи.

Нарешті, Марина вийшла з пологового відділення з двома малюками, а друзям і знайомим залишалося тільки гадати, чиї це діти – так схожі вони були на подружжя.

Марина та Андрій були щасливі, що в їхньому житті з’явилися згорточки радості, хай і не традиційним способом.

КІНЕЦЬ.