— Алло! Марисько, ти вдома? Ми їдемо… — почувся у слухавці голос Андрія.

— Звісно, вдома. Давайте, приїжджайте швидше… Чекаю з нетерпінням! — лагідно промовила Марина.

— Марино, ми скоро приїдемо! — почувся голос Єсенії, дванадцятирічної доньки Андрія.

Марина награно розсміялася і натиснула на телефоні «відбій». Жінка роздратовано кинула мобільний на диван, подивилася на себе в дзеркало і прошипіла, скорчивши при цьому кумедну гримасу:

— Ми скоро приїдемо!… Спочатку треба дізнатися, чи чекають тебе тут, а потім їхати! — промовила вона своєму відображенню в дзеркалі.

На очі жінці потрапив флакончик з парфумами та косметичка.

Вона схопила милу рожеву сумочку, засунула парфуми до іншої косметики, нервово смикнула блискавку і прибрала сумочку на верхню полицю шафи.

Марина ледь стримувала себе, коли під час минулого візиту донька чоловіка від першого шлюбу несамовито лила на себе її улюблені парфуми, а потім взяла дорогу помаду і кілька разів намазала губи.

— Вічно свій ніс скрізь пхає! Як же було добре, коли її не було! Так ні ж, приперлися разом зі своєю мамусею! Господи, ну за що мені все це?! — зблагала жінка і присіла на диван.

Марині на очі потрапила світлина, що стояла на тумбочці. На зображенні була сама Марина та її чоловік Андрій.

Фото було зроблене ще до того, як у житті Марини почався справжній кошмар.

А почався він у той момент, коли колишня дружина її коханого чоловіка — Анастасія — повернулася з-за кордону. Та ще й доньку з собою привезла…

— Я не зможу прийняти чужої дитини! Не потерплю її в нашій квартирі! — в істериці кричала Марина найближчій подрузі по телефону.

— Марино, ну ти ж прекрасно знала, що в нього є донька. І дівчинка не буде у вас жити. Буде лише на певний час приходити в гості до тата.

Тебе ніхто не змушує любити її до цуценячого вереску, але проганяти її ти теж не можеш. Інакше, з Андрієм ви точно посваритеся, — вмовляла Марину співрозмовниця.

І ось настав той самий момент, коли настав час Марині познайомитися з Єсенією — донькою Андрія від першого шлюбу.

Того дня Андрій вперше привіз дівчинку в гості, щоб познайомити з нинішньою дружиною.

Марина дуже нервувала, але щиро намагалася тримати себе в руках.

— Це ж просто дитина. Ну буде приїжджати періодично. Їй вже дванадцять, тому залишилося потерпіти всього кілька років. Потім вона виросте, а я Андрію своїх діточок подарую, і будемо жити щасливо, — заспокоювала жінка сама себе, дивлячись у вікно на осінній краєвид.

Єсенія приїхала в гості.

Дівчинка виявилася хоч і жвава, але доволі доброзичлива. Нічого особливого не вимагала.

Звісно, зсередини Марину роз’їдала неймовірна ревнощі, коли Андрій обіймав Єсенію і називав її своєю улюбленою крихіткою.

Але Марина з усіх сил намагалася тримати себе в руках, щоб уникнути конфлікту на рівному місці.

Перша зустріч пройшла просто чудово. Марина була задоволена собою.

Тільки щастя жінки тривало не так довго, як їй хотілося б.

Річ у тім, що Єсенія відтоді почала з’являтися в квартирі Андрія та Марини буквально щовихідних.

І якщо раніше це були лише посиденьки на півгодини, то тепер Єсенія проводила вдома в Андрія та Марини всі вихідні безперервно.

Якось Марина спробувала обережно натякнути чоловікові, що можна запрошувати дівчинку хоча б через вихідні:

— Марино, ну що ти таке говориш? Єсенька вісім років жила з матір’ю за кордоном. Я її не бачив. І тепер, коли вона сама до мене тягнеться, ти хочеш, щоб я від неї ось так просто відвернувся?! — несхвально відповів Андрій на пропозицію дружини запрошувати дівчинку трохи рідше.

— Андрійку, я взагалі-то теж людина! І я теж хочу відпочивати! Я весь тиждень працюю, а на вихідних змушена готувати для твоєї доньки, поки її дорогоцінна мама прохолоджується! — Марина не змогла стримати потік нахлинулих емоцій і практично перейшла на крик.

— Марино, що ти зараз від мене хочеш?! Ти ж прекрасно знала, що в мене є донька, і вона завжди буде! — Андрій теж перейшов на крик.

— Я хочу жити нормально, а не щоб на мене дівчинку звалювали, і я з нею возилася. У неї мати є, то нехай і займається з нею на вихідних, а не сюди відправляє. І взагалі, вона вже не така маленька, тому може й сама вдома посидіти!

Андрій вийшов з кімнати і голосно грюкнув дверима.

А Марина розплакалася, закривши обличчя руками.

Хвилин через десять пролунав клацання дверного замка. Андрій кудись пішов…

З тих пір скандали в парі виникали із завидною регулярністю.

Марина почала тихо ненавидіти дівчинку. Але щоб не сваритися з чоловіком, жінка робила вигляд, що дуже рада бачити дівчинку.

Ось і цього разу Марина насилу стримувала себе, прибирала свої речі, щоб донька чоловіка нічого не брала.

У дверному замку почувся поворот ключа. Двері розчинилися, і в передпокої з’явилися Андрій з донькою.

— Марисько, ми вдома! — почувся голос Андрія.

— Ми вдома! — в такт батькові крикнула дівчинка.

Марина натягнула на обличчя чергову посмішку і пішла в передпокій зустрічати гостей.

— Привіт, проходьте, мийте руки. Зараз обідати будемо, а потім можна і в парк сходити! — жінка намагалася говорити щиро.

Дівчинка зняла верхній одяг, і тут же побігла на кухню.

— О! Мій улюблений тортик. Марино, а ти відріжеш мені шматочок?

— Зараз! Андрію, а ти чого не роздягаєшся? — звернулася вона до чоловіка.

— Марисько, тут така справа. Загалом, мене Настя попросила через півгодинки за нею в салон заїхати. Вона на стрижку пішла. А потім вона хотіла ще в торговий центр з’їздити, подивитися ліжко нове Єсенькі, — сказав Андрій трохи винувато.

— А що, хіба вона не може на таксі з’їздити? — ображено запитала Марина.

— Слухай, ну не чіпляйся. Ви з Єсенею вже подружилися, тобі ж буде не складно з нею посидіти. Тим більше, що вона може вийти погуляти у двір.

Андрій поїхав. Марина була не в собі від люті.

Вона просиділа вдома цілий день, тому що Андрій повернувся лише ввечері.

— Марино, збирай Єсенію, там Настя внизу чекає. Зараз я їх швиденько відвезу. А завтра поїду до них ліжко нове збирати! — натхненно заявив Андрій з порога.

— Де ви були до самого вечора? — запитала Марина, вийшовши в передпокій.

— Маринко, ти чого знову починаєш? Я ж тобі вранці казав, треба в магазин. Потім ми заїхали в кафе, посиділи, тому що зголодніли.

— Тобто ви з нею сиділи в кафе, а я тут вдома з вашою дитиною! Скільки це буде тривати?!

У цей момент у передпокій вбігла Єсенія.

— А ти чого це на тата кричиш! Мама на нього ніколи не кричала! — голосно сказала дівчинка.

— Сень, збирайся. Мама внизу чекає, — тихо сказав Андрій.

Чоловік відвіз доньку і повернувся додому лише за північ.

Марина зробила вигляд, що спить. Розмовляти з чоловіком після всього, що сталося, їй абсолютно не хотілося…

Наступного дня Марина прокинулася від того, що в передпокої ніби щось упало. Вона вийшла подивитися і застала його взуваючим кросівки…

— Ти куди? — запитала вона чоловіка сонним голосом.

— Пробач, розбудив тебе. Я вчора говорив, куди. Треба доньці зібрати ліжко.

— А може, ти не до доньки так рвешся, а до своєї колишньої дружини?

— Ти знову будеш скандал на порожньому місці влаштовувати? — грізно запитав Андрій.

— На порожньому місці? Ти на телефон свій пароль поставив, щоб я не бачила твоїх повідомлень улюбленій дружині? Зізнайся, досі любиш її? — з очей Марини покотилися сльози.

— Слухай, як же мені набридли твої безкінечні скандали і претензії! Ти щодня влаштовуєш ці розбірки! Тобі все не подобається! Ти просто збожеволіла зі своїми ревнощами! — сказав Андрій і пішов, голосно грюкнувши дверима.

Марина вчергове заплакала. Все вказувало на те, що Андрій досі любить свою колишню дружину.

А це ж вона його кинула, коли познайомилася з бізнесменом зі Швейцарії.

Анастасія тоді розлучилася з чоловіком, взяла доньку і поїхала до коханого.

Андрій дуже сильно страждав. Саме в той період він і (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) познайомився з Мариною. Вони полюбили одне одного. В якійсь мірі Марина стала для чоловіка справжнім рятівним колом.

Тільки от життя за кордоном у Анастасії не склалося.

Новий коханий виявився зовсім не тим, за кого себе видавав. Анастасії з донькою довелося повернутися в рідне місто, зіпсувавши тим самим життя Марині…

…Марина прочекала чоловіка до вечора. Але ні ввечері, ні вночі вдома він так і не з’явився.

Жінка прочекала його всю ніч, а на ранок вирішила зателефонувати:

— Ти де? — сухо запитала вона в слухавку.

— Я в Кості якийсь час поживу. Вчора тобі хотів подзвонити, але подумав, що ти вже спиш.

— І з чим пов’язане твоє рішення?

— Мені потрібно розібратися в собі, Марино…

Пройшло два тижні. Марина та Андрій весь цей час не спілкувалися.

Якось вона поверталася з роботи і вирішила прогулятися торговим центром.

— От так зустріч! Ну привіт, супернице… — в одному з магазинів до Марини підійшла Анастасія.

— Здрастуйте! — сухо відповіла жінка.

— А що це ти така сумна? Андрійко пішов? Так тобі й треба! Будеш знати, як чуже брати! — єхидно сказала Анастасія.

— Ти сама його кинула!

— Я кинула, а ти підібрала! У нас з Андрієм донька, і я все зроблю заради того, щоб повернути чоловіка! Він, до речі, у нас щодня буває… А ти й далі сама сиди!

Марина поспішила піти.

Цього ж вечора вона вирушила додому до друга, у якого жив Андрій.

На щастя, жінка зіткнулася з чоловіком у дворі будинку.

— Марино, а що ти тут робиш? — запитав Андрій, побачивши дружину біля під’їзду.

— Це ти що тут робиш? Андрію, визначся… Що між нами відбувається? Сьогодні я бачила твою колишню дружину в торговому центрі. Вона ясно дала зрозуміти, що все ще любить тебе і має намір повернути!

— Я знаю… — тихо відповів Андрій.

Марина уважно подивилася на чоловіка.

— Мені й самому здавалося ще недавно, що я її досі люблю…

— А тепер?

— А тепер я зрозумів, що люблю тільки тебе. А до Насті давно (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) всі почуття охололи. Просто її увага тішила моє самолюбство. Це ж вона мене кинула, а тепер повернулася з повинною. А я люблю тільки тебе, — сказав Андрій і підійшов до дружини.

— Мені дуже важливо було почути це від тебе, тому що я чекаю дитину. У нас буде малюк… — тихо проговорила Марина.

Андрій повернувся додому цього ж вечора і більше не йшов.

Єсенія продовжила приходити в гості до батька, але не так часто і поводилася більш стримано. Пізніше з’ясувалося, що це Анастасія веліла доньці діяти Марині на нерви…

…Незабаром в Андрія та Марини зʼявився хлопчик.

Чоловік проводить із сином багато часу, але й доньці не забуває приділяти увагу.

А Анастасія знову зустріла заможного чоловіка, і навіть говорила всім навколо, що скоро поїде до столиці до нового чоловіка.

Тільки поки він не поспішає кликати її ні до Києва, ні заміж.