Майже все було готове для весілля мрії. Внесено передоплату в крутий ресторан навпіл з батьками нареченого.

Замовлено найкращого у місті візажиста, куплено майже все, окрім весільної сукні. Але час ще не був.

Алла виходила заміж за коханого чоловіка, за свого колегу.

Їй вдалося влаштуватися у хорошу фірму. Поки що на випробувальний термін, але всі знали, що це формальність.

Розумненька дівчина закінчила університет із відзнакою місяць тому, і її одразу ж взяли у хороше місце, помічницею юриста.

Майбутнє бачилося просто чудовим.

Весілля Алли оплатив її вітчим Валерій. Він ставився до Алли як до рідної дочки, і навіть хотів її удочерити незабаром після одруження з її матір’ю Мариною, але дівчинка була з характером, і відповіла, що батько в неї є, один і на все життя.

І що він розлучився з її матір’ю, а не з нею. І не треба говорити погане на його адресу, це не достойно чоловіка.

Те, що він платить крихітні аліменти, не робить його поганим батьком. Вітчим ніколи не замінить рідного батька…
…Марина готувала бограч, коли на кухню зайшов Валерій.

– Ох, як смачно пахне! – похвалив він дружину. – Кохана, я тут хотів запитати, а в чому я піду на весілля?

Валерій працював автослюсарем, заробляв досить непогано, але не вмів носити костюми.

Яких у нього, до речі, ніколи й не було.

Дружина глянула на нього і раптом спохмурніла.

– Так, доведеться сказати, – подумала Марина. – Тягнути більше не можна…

– Ти не запрошений, – сказала вона вголос.

– Як не запрошений? – Валерій аж присів від несподіванки.

– Алла не хоче тебе бачити на весіллі. Має право. Там буде рідний батько, може бути ніяково.

Тільки уяви – за одним столом вітчим і батько. До того ж, там будуть інтелігентні люди. Сам знаєш, у Михайла обоє батьків викладачі, батькові навіть звання дали “Кращий вчитель року».

А в тебе руки з брудом. Самому буде ніяково. Не хвилюйся, молодята до нас зайдуть після весілля, от і поговориш із зятем…

У Валерія в голові виникла картина панів, які сидять за гарно сервірованим столом, їдять вишукані страви, і неквапливо ведуть інтелектуальну бесіду.

А він сидить в сусідній кімнаті, чекаючи, коли господарі віддадуть йому черговий наказ, і він охоче кинеться його виконувати…

– Тобто доньку не бентежить, що я оплатив весілля?! – насупився Валерій. – І те, що ви все життя прожили у моїй квартирі?!

Раптом на порозі зʼявилася розгнівана Алла, тримаючи в руках каталог суконь для нареченої.

– Мама обрала якогось недолугого мужика, якого я не вибирала! – сказала Алла. – Але я змушена була бачити його щодня, ще й люб’язно з ним розмовляти повинна!

Я виходжу заміж, щоб уже швидше все це закінчилося, але ні, мені, виявляється, треба і на весілля цього чужого мені мужика запрошувати. Моє весілля, мої правила!

Валерій розгублено глянув на дружину.

– Але ж вона права в чомусь, – зітхнула Марина. – Ти їй не батько. Не накручуй себе. До того ж, про що ти розмовлятимеш із гостями? Запропонуєш їм обговорити, як полагодити двигун?

Валерій слів не знаходив. Він мовчки встав і вийшов з кухні…

…Наступного тижня увечері в квартирі розігралася справжня буря.

– Ти забрав передоплату?! – кричала Алла. – Зовсім чи що? Батьки Михайла запитали, що це таке, вони не збираються вносити всю суму. Негайно заплати! Щоб завтра поїхав і віддав гроші! І на сукню перекажи мені, я обрала хорошу!

– Тобто гроші ти від мене береш, а на весілля запрошувати не хочеш? – запитав Валерій пасербицю.

– Я не очікувала, що дорослий мужик буде настільки ображатися, – не витримала вже Марина. – Совість май!

– Не буду я вам нічого оплачувати, – рішуче сказав Валерій. – Самі платіть.

– Ах, не будеш? – примружилася Алла. – Чудово! Завтра ж іду і пишу заяву про те, що ти ліз до мене!

Валерій побілів.

– Це ж неправда, ти зовсім чи що. Який із тебе буде юрист, якщо ти готова писати брехливу заяву, бо я тобі грошей не дав?

– Я тобі більше скажу, мама ще й свідком буде!

– Справді, Валерію, дивитися на тебе неприємно, дай Аллі грошей, скільки просить, і закінчимо з цим. Інакше… Для дочки я все зроблю.

Наступного дня Валерій уже писав заяву що від нього хочуть грошей. Записати на диктофон розмову з пасербицею порадили колеги. Просто про всяк випадок.

Весілля зірвалося.

Втомившись терпіти сварки, Валерій виставив Марину з Аллою зі своєї квартири і подав на розлучення. Колись він дуже любив матір Алли, красиву та цікаву жінку, яка виявилася чудовою господаркою та дружиною. Знадобилося кілька хвилин, щоб кохання змінилося зовсім на інші почуття…

– А не треба було одружуватися з жінкою, яка зі своєю інтелігентністю як з писаною торбою носиться. Зате ти тепер вільний, як птах у небесах, і можеш жити як хочеш, – втішали похмурого Валерія мужики з роботи після складного розлучення.

– Ніколи більше до жодної жінки навіть близько не підійду, – присягався чоловік співчуваючим друзям.

– Вибачте, внизу нікого немає, – боязкий голос належав дівчині середнього віку, яка тримала в руках шолом від мотоцикла. – Мені терміново треба подивитися, що з моїм мотоциклом. Щось мені не подобається, як двигун працює. Не хочу довірити свого красеня аби кому. Адже він найдорожче, що в мене є.

Майстри обурилися, і повідомили, що вони не аби хто. Їм можна спокійно довірити найдорожче, що має така брутальна пані. Вони її не розчарують.

– Як взагалі жінка може впоратися з таким потужним агрегатом, – Валерій любовно провів рукою по корпусу мотоцикла.

– Чим потужніший агрегат – тим він кращий. Кому потрібні слабкі та малопотужні? На одну подорож, не більше, – натякнула жінка.

– Приходь до закриття, подивлюся, що можна зробити, – пообіцяв Валерій, який любив возитися з мотоциклами.

Увечері він разом із тією жінкою вирушив тестувати мотоцикл.

– А казав, що ніколи і ні з ким, – зітхнув інший майстер, який і сам би із задоволенням протестував той мотоцикл…

КІНЕЦЬ.