Марина провела весь день на кухні, готуючи пельмені, з нетерпінням чекаючи на свого чоловіка Віктора, який незвичайно запізнювався.

Поки вона розмірковувала про його місцезнаходження, Віктор раптово з’явився із червоною спортивною сумкою. Він з порога повідомив Марині, що їхні стосунки зайшли в глухий кут і йому потрібен час подумати, тому він тимчасово переїде до матері.

Марина була приголомшена і не вірила словам чоловіка, сподіваючись, що це просто жарт. Але невіра Марини незабаром переросла в рішучість боротися за їхній шлюб.

Вона зателефонувала своїй подрузі Тетяні, шукаючи втіхи та підтримки Тетяна незабаром приїхала, привезла з собою вино та вислухала її.

Марина поділилася своїми тривогами, підозрюючи, що в цьому може бути замішана інша жінка, і висловила своє замішання з приводу раптового від’їзду Віктора.

Наступного дня Тетяна зіткнулася з чоловіком біля будинку його матері. Віктор зізнався, що йому справді потрібна перерва від монотонності їхнього спільного життя, але він поки не розглядає можливість розлучення.

Минули місяці, Марина намагалася помиритися з Віктором, але він тримався на відстані. У той же період двоюрідний дідусь Марини помер, залишивши її матері значну суму грошей.

Мати з донькою вирішили вкласти гроші у квартиру, що зайняло Марину та допомогло їй поступово змиритися з можливістю життя без Віктора.

Коли Марина та Віктор таки зустрілися, чоловік зізнався, що в нього інша жінка, і висловив зацікавленість у розлученні та розподілі їх спільного майна. Марина залишалася незворушною, давно вже змирившись із їх розставанням.

Наполегливість Віктора у отриманні половини вартості нещодавно купленої квартири призвела до комічного відкриття: нерухомість із самого початку була оформлена на ім’я матері Марини.

Внаслідок шлюборозлучного процесу Віктор втратив свою частку в їхній машині, яку довелося продати, щоб виплатити Марині належну їй суму.

У підсумку Віктор залишився скривдженим, їздив автобусами і розмірковував про невдалий шлюб, критикуючи Марину за її егоїзм і розважливість. Тим часом Марина рухалася далі, остаточно переживши потрясіння і знайшовши нове почуття незалежності та життєстійкості.

КІНЕЦЬ.