Марійка, дівчинка з маленького села, зіткнулася з глузуваннями з боку однолітків та недовірою з боку матері, коли висловила своє бажання вступити до університету.

Вона була родом із багатодітної неблагополучної сім’ї; її мати Наталія часто нехтувала своїми дітьми через свої особисті проблеми.

Після відходу батька з родини Марійка та її сестри взяли на себе основний тягар домашніх обов’язків. Незважаючи на труднощі, Марійка була сповнена рішучості виїхати з села та навчатися в університеті.

Її сестри, які вже покинули село, були її єдиними прихильниками. Марійка прагнула переїхати до обласного центру та здобути вищу освіту, на відміну від своїх сестер, які обрали місцеві навчальні заклади.

І ось, приїхавши до міста, Марійка була засліплена його красою та можливостями. Вона ділила тісну кімнату з двома іншими дівчатами і старанно готувалася до вступних іспитів до університету.

Незважаючи на свою золоту медаль та високі бали, вона не змогла отримати місце через передбачувану корупцію.

Тоді її сусідки по кімнаті запропонували їй вступити до будівельного коледжу, на що вона неохоче погодилася, оскільки це був її єдиний варіант залишитись у місті.

Марійка освоїлася в коледжі за дуже короткий термін, але її плани різко було порушено, коли молодший брат повідомив їй, що їхня мати зникла.

Поспішивши назад у село, вона виявила своїх братів і сестер зляканими та самотніми. Марійка вирішила залишитися і дбати про них, пожертвувавши своїми власними устремліннями та майбутнім.

Згодом Марійка знайшла роботу вчительки, отримувала насолоду від своєї роботи і навіть займалася репетиторством безкоштовно. Вона вийшла заміж за добру людину, яку зустріла в місті, і вони протягом кількох років звели прекрасний будинок.

Брати та сестри, вдячні за її самопожертву, виросли і пішли своїм шляхом. Марійка знайшла задоволення у своїй ролі матері, сестри та вчительки, усвідомивши, що щастя не в міських вогнях, а в коханні та турботі її сім’ї та учнів.

КІНЕЦЬ.