Маргарита зустріла свою подругу Ірину у затишному кафе на околиці міста. Вона потребувала поради: і хто, як не найкраща подруга, могла допомогти в цьому?

“Маргарита, ти виглядаєш втомленою”, – зауважила Ірина, коли обидві жінки замовили каву. “Ти навіть не уявляєш…”, – почала Маргарита, ледве стримуючи сльози, і розповіла про те, що дізналася про другу родину Анатолія. Ірина відкрила рота від подиву.

“Як він міг?! І що ти збираєшся робити?” “Я не знаю”, – відповіла Маргарита. “Ми прожили стільки років разом. І що скажуть діти? Що думатимуть люди? Адже мені вже 48, не так просто почати все спочатку”.

Ірина взяла руку Маргарити. “Виріши, що для тебе важливіше: суспільство і чужа думка чи твоє щастя? Ти справді готова миритися зі зрадою заради комфорту?” Маргарита подивилась на неї.

“Ти маєш рацію, але це так страшно…” “Ти не одна”, – запевнила її Ірина. “Я завжди поруч. І пам’ятай, що діти теж хочуть бачити тебе щасливою”. Маргарита вирішила поговорити зі своїм старшим сином Олексієм.

Він був напрочуд розумним і зрілим для свого віку. “Мамо, я чув вашу розмову”, – почав він, коли вони сіли у вітальні. “Ти думаєш, я б вважав за краще бачити тебе нещасною заради збереження сім’ї?” Маргарита подивилася на нього з надією.

“Ти дійсно так думаєш?” Олексій кивнув головою. “Мамо, ти заслуговуєш на більше. Тато помилився, але це не означає, що ти повинна страждати через це”.

Після цих слів світ Маргарити трохи прояснився. Вона зрозуміла, що незважаючи на складності та страхи, вона повинна дбати про своє щастя. Через кілька місяців Маргарита та Анатолій розлучилися. Було непросто, але вона відчувала, що то був правильний вибір.

А її друзі, діти і навіть суспільство виявилися набагато більш підтримуючими, ніж вона очікувала. Зрада чоловіка і розлучення стали новим початком для Маргарити…

КІНЕЦЬ.