Наталі було 18, коли тато привів у дім нову жінку. Надія одразу взялася хазяйнувати, демонструючи дівчині, хто у домі господиня. Дочка любила батька й понад усе хотіла, щоб він був щасливий. Вперше, відколи не стало матері, вона бачила на його обличчі посмішку. Якщо причиною цієї посмішки була Надія, то Ната готова була терпіти усі вибрики цієї дивакуватої жінки.

Про те, що наміри мачухи стосовно батька нечисті дівчина зрозуміла практично одразу. Коли тато виходив на роботу у нічну зміну, вона приводила у дім свого коханця. Ось так відкрито, нічого не боячись. Ната неодноразово говорила йому про те, яка насправді нова дружина та він не слухав. Думав, що дочка просто нервує його до іншої жінки.

Мачуха розуміла, що її пасербиця загрожує усім планам, тому вирішила якомога швидше видати дівчину заміж. Кавалера знайшла дуже швидко. Юрко був старшим за дівчину на 10 років. Жив у сусідньому селі, розлучений, без дітей. Вона підмовила свого старого знайомого й той почав залицятися до Наталі. Зовсім скоро зіграли весілля.

Ната думала, що чоловік запропонує їй переїхати жити до нього, але все сталося навпаки – переїхав Юра. Наталя була не проти жити біля батька. Останнім часом старий не здужав й дочка неабияк за нього хвилювалася. Юра швидко прижився, ще швидше знайшов спільну мову з мачухою своєї дружини. Наталя підозрювала, що ці двоє уже знайомі, але обоє заперечували.

Через три роки після весілля у родині Нати сталося лихо. В батька трапився інсульт. Він виявився прикутий до інвалідного візка. Мачуха заявила, що хтось тепер має приносити гроші в сім’ю. Ні вона, ні Ната не працювали. Те, що заробляв Юрко, не вистачило б навіть на продукти. До всього ж батько Наталі потребував дорогих ліків. Тоді дівчина прийняла складне рішення й поїхала на заробітки.

Кожного місяця вона надсилала гроші додому на лікування батька. Говорила з Юрком й просила частину грошей відкладати їм на майбутнє. Чоловік обіцяв, що так і робитиме.

Два роки Наталя їздила по заробітках й мала повернутися додому на новорічні свята. Рідним не повідомляла, хотіла влаштувати сюрприз. Коли приїхала дорогою додому натрапила на сусідку бабу Ніну.

-Дитинко, невже це ти? Як змінилася за ці роки? Тобі про батька повідомили?

-А що з батьком?

–Так в лікарню його знову забрали місяці зо два. Ті два нелюди довели старого до ще одного приступу.

-Про що це ви говорите, бабо Ніно?

Та не встигла ти поїхати, як твоя мачуха й чоловік, почали влаштовувати в домі гулянки. Скликали своїх собутильників й сиділи до ранку. До них неодноразово поліція приїжджала, люди на шум скаржилися. Так вони штраф заплатять й далі гуляють.  А хворий тато твій на все те дивиться.

-Я не знала. Юра говорив, що з батьком все нормально.

-Та брехун твій Юра. Не хочу влазити у вашу родину, але люди говорять, що вони з мачухою надто близькі. Ти розумієш про що я.

Мар’яна більше не слухала, чимдуж кинулася до батьківської хати. Увірвалася всередину й переконалася у правдивості слів сусідки. Її чоловік та мачуха сиділи обійнявшись, а біля них випивала компанія. Дівчина вигнала гостей з дому, а потім перейшла до рідні.

-Які ж ви безсовісні! Ви що з моїм татом зробили? Чому мені нічого про лікарню не розповіли?

-А ти, доню, голос на нас не підіймай. Не ми покинули немічного хворого напризволяще й поїхали бог знає куди. Була б ти хорошою дочкою, дивилася б за батьком.

-Та я хіба розважатися поїхала. Я ж йому на лікування гроші заробляла. Юрко, де гроші, що я надсилала?

-Так немає уже тих грошей. Ми з чого мали жити? Надя безробітна, мене теж звільнили. Ми гроші витратили на життя й догляд за твоїм татом.

-Ви мені огидні! З вами я ще розберуся, мені до батька потрібно.

Мар’яна покинула валізу, викликала таксі й поїхала у міську лікарню. Час уже був пізній, медична сестра відмовлялася її впускати до батька. Мар’яна влаштувала істерику. До неї вийшов черговий лікар, почав заспокоювати. Його голос видався дуже знайомий. Це був Сашко, її однокласник. Він провів дівчину до свого кабінету й розповів про стан батька.

Мар’яна полегшено видихнула, коли почула, що тато йде на поправку. Вона розповіла Сашкові про своє нещастя. Давній друг зізнався, що всі люди знали про їхній роман, але ніхто не насмілювався розповісти про все Мар’яні. Молоді люди проговорили до самого ранку. Вранці дочка пішла провідати батька. З лікарні вони вийшли разом зі Сашком, після пережитої ночі вони більше не розлучалися.

КІНЕЦЬ.