У мене на роботі є жінка на ім’я Любов. Вона сказала дітям, що вийшла на пенсію, але насправді просто взяла оплачувану відпустку, а потім ще кілька тижнів за власний рахунок. Вона вирішила провчити своїх синів.

У Любові четверо дітей. Донька та молодший син добре забезпечені, мають власні сім’ї та живуть окремо. А двоє старших синів не працюють і продовжують сидіти на шиї у матері. Вони живуть разом із нею, кожен має свою кімнату, хоча батько ще заздалегідь подбав про їхнє майбутнє та забезпечив власним житлом.

Але вже цілий рік обидва брати не працювали, і всі витрати лягали виключно на плечі матері. Вона готувала їм їжу, доглядала за ними, як за маленькими дітьми. Щодня вони обіцяли, що скоро знайдуть роботу, але щоразу знаходили виправдання: то часи складні, то вакансій немає, то ще щось. А самі запевняли матір, що їй з ними веселіше, і що вона, напевно, не хоче залишатися самотньою.

Одного дня Любов Іванівна вже другий день сиділа вдома. Один із синів підійшов і запитав:

— Мам, а ти чому на роботу не йдеш? Ти захворіла?

Тоді вона спокійно відповіла:

— Мені вже час, сину, на пенсію.

Син відразу поділився новиною зі старшим братом, і вони обоє почали умовляти матір повернутися на роботу. Переконували її, що вона ще молода, що в такому віці всі працюють. Наполягали, що пенсії не вистачить, щоб нормально жити. Ба більше, навіть образилися, що мати не запитала їхньої думки перед тим, як ухвалити таке рішення.

Але Любов Іванівна стояла на своєму.

Їжа в холодильнику поступово закінчувалася. Незабаром вони вже харчувалися кашами без масла і супами на воді.

Ця маленька вигадана історія привела до несподіваного, але щасливого фіналу. Спочатку середній син зібрав речі й з’їхав, потім і старший вирішив виїхати. Їм не хотілося сидіти на прісній їжі без звичних делікатесів.

А через місяць обоє знайшли роботу.

Ось де, виявляється, ховалися ті самі “важкі часи”.

Коли Любов Іванівна розповідала нам цю історію, ми не могли повірити, адже вона сама навряд чи могла б так довго сидіти на кашах.

Але вона лише усміхнулася й відповіла:

— За такий результат я була готова на все.

Тепер її сини стали самостійними, а вона нарешті насолоджується своїм життям.

КІНЕЦЬ.