Моя мама майстер економії. Вона завжди моніторила акції, купувала дві пачки фаршу, якщо третя була зі знижкою та доводила продавців до cka3y, якщо вони не давали їй 50 копійок здачі.

Остання історія запам’яталася мені особливо добре. Пішла я разом з мамою в магазин побутової хімії. Натреновані мамині очі, негайно ж помітили акцію. При покупці двох шампунів, ополіскувач давали у подарунок. Мама одразу поклала товар до кошику.

Провели ми в магазині близько години. Нарешті дійшли до каси. Привітна дівчина хутко пробивала товар. Коли вона оголосила суму, мама зупинила її.

• Ви впевнені? Може ви пробили щось лишнє? Перерахуйте мені товар, кількість і ціну, будь ласка.

Дівчина оторопіла на секунду, але швидко взяли себе в руки. Зубні щітки, паста, сміттєві пакети, губки для миття підлоги, нова швабра, два шампуні, ополіскувач, господарське мило…

• Стоп! – Прозвучав мамин командирський тон.

Дівчина стрепенулася.

• Чому ви берете гроші за ополіскувач для волосся? Він має бути безкоштовним. Ось. – Мама ткнула пальчиком на плакат, який висів прямо біля каси.
• А! – Просяяла дівчина. – Акція закінчилася сьогодні вранці. Ми ще не встигли зняти плакат і…
• Мене це не цікавить. – Різкий мамин тон стер посмішку з обличчя дівчини. – То ваші проблеми, що ви не встигли. Я покупець. Побачила акцію. Поклала до кошика. Може я живу на мінімальні гроші, а тут виявляється, що за товар, який мав бути подарунком, потрібно платити.
• Але…
• Я не буду платити. Пробивайте безкоштовно.
• Пані, я…
• Кличне адміністратора чи менеджера. Коротше, вашого головного.

Дівчина зблідла, але покликала якогось хлопчину.

Прийшов худий, блідий хлопчик. Років двадцяти трьох, не більше. Дивився на мою маму зляканими очима.

Ненька хутко пояснила причину конфлікту. Хлопець, якого звали Ігнат, намагався щось донести моїм мамі. Він делікатно сперечався з нею десять хвилин. Діло нікуди не рухалося. Мама була тверда в своїх намірах, наче камінь.

• Добре. Ваша взяла. Не пишіть ніяких скарг, будь ласка. Ми дамо вам ополіскувач безкоштовно, ще й упаковку серветок подаруємо. Вас влаштовує?

Мама стримано посміхнулася, але очі видавали її. Як тільки ми вийшли з магазину, ненька щиро засміялася.

• От бачиш. Двісті гривень з’економили! Вчися донечко, поки я жива!
• Мамо, то вирахують з їхньої зарплатні. Ти ж то розумієш? – Поцікавилась я.
• Потрібно краще працювати, щоб на гроші не влітати!

КІНЕЦЬ.