Ходила моя дванадцятирічна донька із бабусею на пляж. Повернулася додому з кишеньковими грошима, та купою різних дрібниць: фломастери, іграшки, слайми, велика м’яка іграшка.

– Що за свято? – запитала у мами.

– Ми на березі ланцюжок знайшли, у ломбард здали й бенкетували, — усміхнулася мама.

Дочка вихвалялася купленим добром, а в мене стрімко псувався настрій. Ми з чоловіком чому дочку вчимо? Чесності, порядності, справедливості!

Якось разом у магазині виявили забутий кимось гаманець, разом віддали на касу. Бо це чуже! Як і ланцюжок із пляжу!

Виставила доньку з кухні, взялася за маму.

– Повчи ще, — одразу розсердилась вона, — що впало, те зникло!

– Мамо, ти доросла людина, можеш, якщо вирішиш, хоч по маршрутках гаманці з сумок красти, але не смій подавати дитині поганий приклад!

– Раз руки піднялися забрати ланцюжок, якщо ти вирішила нічого не говорити адміністрації пляжу, робила б все без моєї дочки!

– Наступного разу так і зроблю! Боже, хотіла внучку порадувати, знала б, нічого б тобі не сказала!

– Хочеш балувати? Балуй своїм коштом! Мамо, тягати дитину ломбардами? Серйозно? Слів немає!

Мама пішла, а я поговорила з дочкою про неприпустимість участі у подібних авантюрах.

– Я бабусі казала підійти до дівчини, яка продавала квитки. Бабуся сказала мені мовчати! — зізналася дочка.

Ще краще! Правильно, глушити чесні пориви, показувати ломбарди, продавати чужі речі, витрачати незаконно здобуті гроші. Краса! Так тримати, мамо!

Мало того, мама ще й мене ображати взялася:
– Чи не заважає тобі німб? Чи можливо тобі тисне біле пальто? А можливо є бажання йти й боротися зі злодіями?

Закономірно, але я послала маму в дупу! Вважаю, що кожна людина має право вирішувати, що робити зі знайденою річчю!

Найкращим варіантом вважаю не чіпати. Добре – передати відповідальним особам, або повернути господареві. Привласнити?

Якщо совість дозволяє і можливі наслідки не лякають, то хто я така, щоб ритися у чужих моральних принципах? Але ж показувати такий приклад дитині? Дно! Я так вважаю!

Мама розлютила не своєю жагою наживи, а поданим моїй дочці прикладом. Логічно: раз бабуся так зробила, то так можна робити!

Окей! Знайшла мама ланцюжок! То навіщо подальша демонстративність? Здала б тихо, не тягаючи з собою дитину. Вона б ще на лобі собі написала, що вкрала чужий ланцюжок.

Я навіть вважаю, що не знайшла, а вкрала! Знайти можна тільки те, що сам загубив, а якщо знайшов чуже та взяв, то це крадіжка!

Коротше, зводила бабуся внучку на пляж! Так зводила, що найближчим часом вони точно не побачаться! Як вважаєте, я слушно вчинила?

КІНЕЦЬ.