Я часто відвідувала доньку і зятя, цінувала моменти, проведені з онуками, і насолоджувалася душевними розмовами з родиною. Одного разу моя донька попросила мене приглянути за дітьми, оскільки їй потрібно було поспішати на роботу. Не вагаючись, я з радістю погодилася провести час з моїми улюбленими онуками, поки моя дочка виконувала свої обов’язки.

Перебуваючи в їхньому будинку, я не могла не помітити , що кухня була занедбана і досить брудна. Знаючи, наскільки Наталя була зайнята роботою та іншими справами, я подумала, що можу допомогти і полегшити їй життя. Я знайшла у шафі необхідні засоби для прибирання і взялася до роботи, ефективно прибираючи і вичищаючи кухню, поки вона не засяяла до блиску.

Мамо, тебе просили онуків поглядіти, а не кухню мені видраювати, тому більше не лізь туди, куди тебе не просять!

Моїм наміром було просто допомогти доньці і полегшити частину її тягаря. Я сподівався, що вона буде приємно здивована і оцінить мій жест . Однак після повернення, замість того, щоб подякувати, Наталя засмутилася і почала кричати. Вона висловлювала своє розчарування, говорила, що сама може з усім впоратися і не потребує моєї допомоги.

Її слова глибоко зачепили мене, і я відчула себе збентеженою її реакцією. Я лише хотіла бути корисною і полегшити її тягар, але вона сприйняла мої дії інакше. Я не могла зрозуміти, чому вона розсердилася на мене за те, що я намагалася зробити щось корисне.

Відчуваючи себе ображеною і недооціненою, я вирішила більше ніколи не пропонувати свою допомогу. Мені було боляче думати, що мої зусилля зустріли гнів , а не вдячність. Я знала, що робила усе, що могла, з добрими намірами, але здавалося, що мої дії були неправильно оцінені.

Ну що я зробила не так?

КІНЕЦЬ.