– Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню.

– Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина.

– Знову котлети? Мамо, ти що, не можеш щось цікавіше придумати? Вчора ж тільки були котлети, – бурчав Валерій.

– Вчора були свинні відбивні, а сьогодні – курячі котлети, – ніби виправдовуючись, пояснила Марина.

Син скривився, але таки сів за стіл. Марина подала йому тарілку макаронів з котлетами. На годиннику була 12-та година дня, це такий проміжний час між сніданком і обідом.

У Марини два дорослих сина, старшому 24 роки, молодшому 22. Вони обоє ніде не працюють, сплять до обіду, а коли прокидаються, то відразу на кухню їсти прямують.

Не солодко Марині зараз, бо так вийшло, що вона тепер єдина годувальниця в сім’ї. Чоловік нещодавно втратив роботу, перебивається тимчасовими заробітками, а сини, які закінчили університет, сидять вдома, бо не можуть собі роботу до душі знайти, щоб за неї ще й добре платили.

Зате добре поїсти її хлопці дуже любили, та ще й хочуть, щоб щодня було все різне, і свіже, тому вона цілими днями стоїть на кухні, голову собі ламає – щоб їм сьогодні такого смачненького приготувати?

А вони встануть з-за столу, і не те, що тарілку за собою не приберуть, а навіть дякую не скажуть. Прикро мамі за поведінку синів, бо вона одна просто не встигає.

– Ти сама їх так навчила, а тепер що хочеш? – картає Марину чоловік. Від нього вона не отримує належної підтримки. Він теж звик, що кухня – це її справа. Але він сам навіть продукти додому не купить.

Марина йде з роботи щодня, обов’язково через супермаркет, загрузиться і несе дві сумки продуктів, а в цей час троє дорослих чоловіків сидять вдома – хто біля телевізора, хто біля телефону.

В той день у Марини розболілася голова. Погодувавши синів, вона помила за ними посуд, і вирішила на кілька хвилин прилягти.

В цей час після традиційно невдалих пошуків роботи, додому повернувся чоловік.

– Марино, хочу їсти, – гукнув з порога.

– Любий, на кухні є макарони і котлети, візьми собі сам, я трохи відпочину, – пояснила Марина, сподіваючись на розуміння.

– Відпочинеш? Цікаво, від чого ти втомилася? Якщо я сам маю собі їсти готувати, то навіщо мені дружина? Макарони і котлети, що, знову? – за прикладом старшого сина теж почав бурчати чоловік, невдоволений тим, що дружина ніяк не урізноманітнює їхній раціон.

Дуже прикро було це чути Марині, бо ж вона старалася з усіх сил, продукти останнім часом за свої гроші купувала, а це щодня мінімум 700 гривень, а їй за це така подяка.

Оскільки Марині так і не вдалося полежати, вона накинула на себе плащ і вийшла на вулицю, а своїм домашнім сказала, що йде в магазин по продукти.

Додому повертатися жінка не хотіла, тому просто гуляла. Через годину її телефон був червоним від пропущених дзвінків, наближався час обіду, і сини разом з чоловіком хотіли їсти. Та Марина вимкнула телефон, їй раптом стало байдуже, адже всі вони дорослі – не пропадуть.

У невеселих думках жінка проходила повз вітрини, і побачила салон краси. Марина була з тих жінок, які навіть манікюр собі не роблять, бо ж шкода грошей, адже за них можна купити мінімум 2 кілограми м’яса.

Та цього разу вона вирішила не думати про продукти і про те, як нагодувати своїх чоловіків, а подумати про себе. Вона вперше за багато років змінила зачіску, зробила манікюр, а потім ще пішла в торговий центр і купила собі обновок.

– Ти де була? І що це з тобою? – із злістю спитав голодний чоловік, глянувши на годинник.

– Мамо, що сталося? Ти нас залишила без обіду і без вечері, – ображено почали плакатися сини Марини.

Марина не стала нічого відповідати. Усі думали, що вона відразу піде на кухню щось готувати, а вона пішла в свою кімнату обновки приміряти.

Зранку Марина прокинулася і пішла на роботу. В холодильнику вона залишила масло, ковбасу і сир, а на столі – хліб, хто захоче їсти – зробить собі бутерброд.

А вона вирішила цю зайву годинку зранку, яку зазвичай витрачала на смаження котлет, вона витратить на те, щоб довше поспати.

Марина уже давно відчувала, що в їхній родині треба щось змінювати, але лише зараз наважилася це зробити. Нарешті, вона зрозуміла, що в першу чергу треба дбати про себе.

Вона навіть пішла дальше, і купила собі путівку в санаторій, про що вже попередила чоловічу частину їхньої родини. А вони нехай думають, що будуть їсти ці два тижні, поки її не буде. Колись же треба було почати думати про себе.

Джерело