День Любові Степанівни починається о 7 годині ранку. Їде до дочки через все місто, щоб старшого онука до школи відвести. Йде туди з коляскою.

У колясці молодша, гpyдна, внучка. Середня внучка ходить в садок, батьки її відвозять, а вона з дітьми забирає потім.

Приходить додому, Сашкі кашку зварити. Потім з нею погратися треба і на денний сон.

Дуже хочеться лягти поруч і заснути. Але замість цього Любов Степанівна починає поратися по господарству. Білизну погладити, на вечерю поставити в духовку курочку, підлогу протерти.

Тільки впорається, а тут і Сашка прокинулася, і старшого треба зі школи забирати, а потім Танюшу з саду. Всіх нагодувати, уроки перевірити. Ось і день пройшов!

Важко, звичайно, а як інакше? Хто, як не вона, донечці допоможе! Це свекруха у дочки егоїстка, все для себе та для себе, а вона – ні, не така.

О восьмій вечора йде, в дев’ять до себе приходить, сил тільки й вистачає, щоб програму «Час» подивитися. У вихідні, звичайно, відпочити хочеться.

Але дочці ж з зятем теж відпочинок потрібен! Тому доводиться вечорами брати дітей до себе, щоб дочка з чоловіком могли в кіно піти або ресторан.

Діти, звичайно, радість, але сили Любові Степанівни на кінець. Вона відчуває, що їй життєво необхідний відпочинок.

-Мамо, у мене на тебе великі плани! – сміється дочка, – Ми з чоловіком хочемо ще одну дитину. Без тебе не впораємося!

Любов Степанівна, почувши це, охнула і за серце схопилася. Звичайно, поки що дочка тільки плани будує. Але дурне діло нехитре. Як вона чотирьох піднімати буде? Зовсім з ніг зіб’ється.

А куди діватися? Без неї дочка з зятем пропадуть. І внучат шкода, хороші дітлахи.

КІНЕЦЬ.