Не знаю, як назвати після цього свою невістку. І бачити її не хочу. І з онуками допомоги хай не чекає.

Справа в тому, що невістка моя тренер з йоги, дієтолог. Вона працює в кількох фітнес-клубах і ще дає консультації, працює персональним тренером.

Ми з моєю подругою сіли на піст, бо хочемо скинути трохи вагу, очистити організм, розвантажити. І пішли на персональні тренування до моєї невістки.

Все починалося добре. Вона усміхалася, пояснювала вправи, розповідала про харчування. Я навіть подумала: от яка молодець, що так захоплено працює. Але ж хто міг подумати, що вона таке витворить!

Вчора вона заявляє мені:

— Мамо, а ви платити мені, коли будете? У мене одне тренування коштує 600 гривень з людини, тобто 1200. З вас двох роблю вам знижку тисячу. Три рази на тиждень я вас тренувала, тобто це три тисячі в тиждень. Три тижні – це 9000 гривень ви мені повинні.

Я на неї стою, лупаю очима, кажу:

— Ти взагалі сповна розуму? Ти ж мені родичка, не чужа людина. Я тобі дітей няньчила, поки ти на ноги ставала.

Вона мені спокійно так, ніби нічого особливого не сказала:

— Це мої сили, ресурс і час.

Мене аж затрусило. Оце таке я мала почути від людини, якій ночами онуків колисала, їсти варила, у всьому допомагала? Вона ще в декреті сиділа, грошей не було, так я їй продукти купувала, готувала, щоб мала що їсти.

І тут вона мені рахує 9000 гривень?!

Я тоді ще стрималася, але подруга моя, Галина, не змовчала:

— Олено, ти серйозно? Ти хоч розумієш, як це виглядає? Вона ж не просто клієнтка тобі!

А ця тільки плечима смикнула:

— Якщо ви ходите на мої заняття, значить, це робота. Чи мені працювати задарма, бо це моя свекруха?

В мене аж слів забракло від такого цинізму.

— Знаєш що, — кажу їй, — я тобі нічого не винна. І ти тепер від мене нічого не чекай.

Олена усміхнулася.

— Добре, мамо, як скажете.

І так легко їй стало! А мені ж не легко. У мене онуки! Як я тепер їх побачу? Вона ж ще й сину моєму наговорить, що я така-сяка.

Я приїхала додому, сіла, руки трусяться. Чоловік питає, що сталося. Я йому все розповіла. Він спершу мовчав, а потім каже:

— Ну, вона ж працює тренером. Для неї це робота.

— Тобто ти хочеш сказати, що я маю заплатити?!

— Ні, але й вона по-своєму права.

— Ну ти жартуєш? В якому сенсі – права?!

І тут я зрозуміла. Вони всі заодно. Чоловік мовчить, бо не хоче конфлікту. Син мій, звісно, скаже, що це «бізнес». Але ж я їй не чужа!

Я подзвонила сестрі. Вона послухала і каже:

— Та не зважай ти на неї. Не ходи більше.

— Я й не збираюся. Але вона ж і дітей мені не дасть!

Сестра тільки зітхнула.

Ось і що робити? Я не хочу більше мати з невісткою справу, але й онуків хочу бачити. Як тепер поводитися? Чи сказати сину все прямо, щоб він її до тями привів? Але ж він, мабуть, стане на її сторону.

Буду вдячна хоч за якісь поради.

КІНЕЦЬ.