Моя власна тітка, моєї мами двоюрідна сестра, завжди звала мене до себе в село.

Тітка Ліда проявляла свою гостинність, завжди говорила, що буде рада бачити мене.

Тітка Ліда дуже часто дзвонила до мами і до мене, казала, що в мене зараз зовсім маленькі діти, їм краще буде на свіжому повітрі гуляти, та й продукти в селі корисніше, це теж лише на користь їм піде.

Мамина двоюрідна сестра завжди говорила, що там все своє: овочі, фрукти, молочко та яйця.

Ну я й поїхала з дітьми якось нещодавно, тим паче свята були, думала відпочинемо трохи в селі, там така гарна атмосфера для діток малих.

Дітям моїм 2 і 3 роки. Чоловік працював у ті дні, з роботи не відпускали його, тому я з дітками поїхали самі.

Десь години 3 їхали автобусом, довго були в дорозі, а потім з району в село пересіли ще на один старенький автобус.

Дорога з такими малими дітьми, самі розумієте, для нас була дуже непростою.

Приїхали, повечеряли, а тітка Ліда мені наступного дня каже:

– Якщо ти вже тут, приїхала до мене з дітьми, то я хочу днів на 5 довідатися до свого двоюрідного брата, бо він мене про це вже давно дуже просить, а живе дуже далеко, тому я все ніяк не могла зібратися до нього, часу не знаходила.

Петрові зараз недобре, більше можемо не побачитися вже, хто ж його знає. За моїм господарством буде сусідка дивитися.

А ти нічого тут зовсім можеш не робити, просто готуй їсти хлопцям, які зараз у мене будують літню кухню і сарай та ремонт паркану роблять.

Їм потрібно їсти давати рано, вдень та ввечері і на цьому все, тут справа не велика, за пару годин вдень ти впораєшся швидко.

Без тебе ці робітники за стіл не сядуть.

А я хочу, щоб вони гарно будували і добре працювали, то вже прошу тебе їм годити сама.

Тітка Ліда дала мені багато настанов, чого я навіть очікувати не могла, а сама потім просто взяла і поїхала.

Я днів два готувала їсти цим робітникам.

А потім так втомилася, ще й діти малі поруч, скрізь біжать, все хочуть брати.

Я вчепила замок на двері на хату, ключ віддала сусідці своїй і сама поїхала додому від такої гостини.

Я такого не розумію і сама б так ніколи не вчинила з людиною.

Потім тітка Ліда, після того, як я поїхала, ще дуже довго мамі телефонувала, скаржилася на мене, що я лінива та дуже нехороша людина.

Ще мені мамина двоюрідні сестра багато разів телефонувала, та я навіть не брала телефон. До неї я точно більше не поїду.

Хіба я вчинила не вірно?

КІНЕЦЬ.