Чоловік досить багато грошей витрачає на свою маму, це при тому, що для моєї не виділяється ні копійки. На моє обурення чоловік заявив, що зі своєї зарплати він допомагає своїй мамі. Якщо я хочу допомагати своїй, то можу це робити зі своїх доходів. А які у мене можуть бути прибутки, якщо я в декреті?

Я вже півтора року сиджу в декреті з нашим сином, працює в сім’ї поки що один чоловік. Нам пощастило, що нас минуло квартирно-іпотечне питання – у мене до весілля квартира вже була, свого часу допомогли купити батьки. Так що залишитися з однією зарплатою чоловіка було не так страшно, принаймні доти, доки він не почав дуже активно допомагати своїй мамі.

Свекруха в мене любить скаржитися та прибіднятися. Ну от людина вона така, подобається їй, щоб її пошкодували, допомогли. Але раніше я не помічала, щоб чоловік одразу кидався після маминих скарг щось робити, купувати та все в такому дусі. Можливо, що так і раніше було, просто я не бачила, але під час декрету проблема стала дуже помітною, живемо на одну зарплату.

Так чоловік мамі купив новий передпокій, гардероб верхнього одягу їй оновив, новий телевізор, це тільки те, що я знаю, бо витрати відчутні. А скільки ще всяких дрібниць було, тут я можу тільки здогадуватися.

Мене вічна допомога чоловіка дратувала. Зрештою свекруха ще сама працює, а плюсом отримує пенсію. Очевидно, не та ситуація, коли треба висіти на шиї сина, звісивши ноги. Батьки зазвичай якось намагаються допомогти молодій сім’ї, а тут навіть такої думки немає. Ось прийти та поскаржитися вкотре на щось, домогтись порції допомоги – це вона легко.

Ще в мене були питання, чому це свекрусі ми, наша сім’я, допомагаємо, а моїй мамі ні. Хоча, по суті, вона набагато більше корисного для нас робить. Ремонт допомагала робити моя мама, овочі та фрукти з городу везе нам моя мама, за собакою за нашої відсутності теж стежила моя мама, з дитиною мені допомагає теж моя мама. Хоча вона така сама пенсіонерка, і також ще працює.

Свекруха ж допомогою не балує ні з онуком, ні з чим. А її дача – наш загальний головний біль. Туди завжди щось треба, а щоб вона хоч кульок ягід звідти передала, я не пам’ятаю.

Але мамі чоловіка все на тарілочці, а моєї тільки на новий рік і день народження щось вагоме даруємо. На мою думку, це дуже несправедливо. Чоловіку я про це сказала.

– У мене взагалі теж є мама, і вона теж вже потребує допомоги. Але ми чомусь допомагаємо лише твоїй мамі.

– Ну так зароблятимеш – допомагай своїй, я ж не забороняю. Своїй мамі я допомагаю зі своєї зарплати, а тягти ще й тещу я не хочу, – запропонував “логічний” вихід чоловік.

Я йому нагадала, що взагалі перебуваю в декреті, тому в мене свого доходу як такого немає. На що чоловік здіймав плечима і сказав, що виходить поки теща поживе без нашої допомоги. Мене ця ситуація дуже образила.

– Я взагалі-то не просто так вдома сиджу, а з нашою дитиною. Нумо мінятися – ти підеш у декрет, а я піду на роботу, щоб допомагати своїй мамі. Як тобі такий варіант?

Він чоловікові закономірно не сподобався. Мені було сказано, що я здіймаю шум на порожньому місці.

– Коли ти приносила зарплату, я хоч раз запитав, куди ти її витрачаєш? Ні. А ти причепилася до моєї зарплати. Тобі грошей вистачає? От і добре, а тещу я утримувати не збираюся.

Тобто у нас тепер буде роздільний бюджет, як я розумію – чоловік допомагатиме своїй мамі, я своїй, а на загальне скинемося, як сусіди. Дуже цікавий підхід, який мені зовсім не підходить, тому що ми не маємо рівних умов. У мене зараз можливості заробляти нема, чоловік про це чудово знає.

З таким успіхом я можу сказати, що цього онука я народила для своєї мами, а чоловікові якщо хочеться, то нехай своїй мамі народжує іншого. Звучить як маячня? Майже так звучить і пропозиція чоловіка.

КІНЕЦЬ.