Я сама дівчина сільська, але з навчання я переїхала до міста, тут познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і, як розумієте, залишилася жити з ним. Мої батьки залишились у селі. Три роки тому не стало мого тата, і з того часу ми з чоловіком почали частіше заглядати до мами, доnомагати їй із дровами, городом та домашніми справами. Мамі 63, і вона – жінка на світанку сил, адже і виглядає молодшою, і енергії у неї більше, ніж у мене, і сkрізь все сама встигає.

Все б нічого, але нещодавно мені зателефонувала мама і просто приголомшила своєю заявою: – Цього року я не збираюся нічого робити ні на городі, ні в господарстві, а взимку переїду до вас. Я втомилася працювати, вік уже не дозволяє. У мене від її слів очі на лоба полізли. Ні, я б забрала її до себе, якби у нас була велика квартира, але ми живемо в скромній двійці, місця у нас, як ви розумієте, нема. Та ще й ми самі збиралися перезимувати у мами, адже ще незрозуміло, як у нас з опаленням буде, а у мами можна топити піч.

Як би я не пояснювала це мамі, як би не аргументувала свою думку, вона мене не розуміє чи не хоче зрозуміти. При кожній розмові мама каже, щоб я поспішала забрати її до себе, адже зима вже зовсім близька. Нещодавно мама мені сказала, що вже nродала кіз, а за курями скоро приїдуть. Вона додала, що вже зібрала більшу частину своїх речей у валізу і чекає на нас, щоб зібрати й інше. Я не знаю, як із мамою поговорити. Вона має всі зручності, щоб жити, не працюючи ні дня. У неї геть, 74-річна сусідка одна живе і господарює… Звідки у мами ці думки взагалі з’явилися, і як мені зупинити її – не зрозумію.

КІНЕЦЬ.