Я не можу назвати себе вразливою людиною, але слова моєї мами, які були сказані нею під час нашої останньої сварки, надовго запали мені в душу.

Ми з чоловіком виросли у звичайних робітничих сім’ях, багатих родичів у нас немає. На весілля нам ніхто не дарував квартиру, машину чи подорож, як це буває у заможних сім’ях. Зараз ми обидва багато працюємо, часто беремо підробітки, щоб швидше назбирати достатню суму для початкового внеску та взяти іпотеку. Батьки чоловіка все це розуміють і іноді навіть допомагають нам, а моя мама поводиться зовсім навпаки.

Мама не працює. Вона вийшла на пенсію, як тільки їй виповнилося 55 років, мала можливість вийти на пенсію в цьому віці через шкідливість. Хоча зі здоров’ям у мами все гаразд і робота в неї була не напружена, лояльне начальство, гарні умови, можна було ще працювати й працювати.

– Я відпрацювала своє, більше не хочу, – сказала мама.

Як нове заняття мама обрала собі телевізор. Вона цілими днями дивилася програми про те, як живуть пенсіонери в Європі та як вони проводять свою старість у подорожах світом. Через те, що на пенсію у сім тисяч гривень сильно не розгуляєшся, вона вирішила, що я повинна допомогти здійснити її забаганку.

– Мамо, ти ж знаєш, у нас немає зайвих грошей. Ми самі ще з весілля у відпустці не були, на квартиру збираємо, – нагадала я їй.

Мама начебто заспокоїлася і перестала розмовляти про подорожі. Але потім я зрозуміла, що насправді в неї в голові дозрів інший план.

Після тієї розмови маму одразу почали переслідувати якісь неприємності: то захворіє і просить грошей на якісь дорогі ліки та вітаміни, то в неї ламається холодильник на кухні й терміново треба їхати купувати новий, то телефон розіб’є, то пральна машина зламається. На усунення всіх цих нещасть мама просила грошей у нас, а відмовити у таких речах було незручно, адже у мами маленька пенсія, вона просто не зможе сплатити такі великі витрати.

Одного разу я дізналася від маминої сусідки, що вона поїхала на відпочинок у Болгарію. Вихвалялася подругам, що їде на 10 днів, готель п’ять зірок, все включено. Я навіть не можу передати свого шоку від почутого.

Дзвонити їй зараз було марно, я дочекалася її повернення і прийшла до неї по пояснення.

– Мамо, як це взагалі називається? Ти знаєш, що ми відмовляємо собі у всьому, щоб зайвий раз відкласти гроші, а ти так безсовісно нас обманюєш і потім на наші кошти їдеш відпочивати?

Вона навіть не стала виправдовуватись і заперечувати, що поїздка була нашим коштом.

– Взагалі діти повинні допомагати батькам, – заявила мама.

– Я й не відмовляюся тобі допомагати, але це вже нахабство! Ти ж не голодуєш, завжди ходиш у гарному одязі, у тебе все є, за потребою я тобі допомагаю, продукти приношу! Ти просто обманювала мене весь час, і гроші в мене виманювала! Як мені після цього тобі вірити?

Мене вже тоді починала душити образа, але після наступних слів мами я взагалі втратила мову.

– Таня, а навіщо я тебе народжувала? Вже точно не для того, щоби на пенсії заробляти на свої бажання самій! Чи ти хочеш, щоб я сиділа постійно вдома? Я теж хочу собі пожити, світ подивитися. Я все життя працювала на тебе, тепер твоя черга.

Я вибігла з квартири мами як ошпарена. Мені стало дуже прикро за таке ставлення. Та й у дитинстві мене мама нікуди не возила, тільки до тітки в село їздили, а тепер вона заявляє, що я маю кудись її возити!

Після того випадку ми з мамою вже давно не спілкувалися, я їй не дзвоню, вона мені теж. Тепер я не маю зовсім ніякого бажання взагалі хоч якось їй допомагати.

КІНЕЦЬ.