Ми з мамою дуже полюбляємо влаштовувати посиденьки на нашій кухні. Ми отримуємо задоволення від того, що п’ємо чай за одним столом та розмовляємо на різні теми. Здебільшого, обговорюємо свіжі новини та пліткуємо, як це роблять усі мами та доньки, у яких гарні та довірчі взаємини.

Цього дня мова зайшла про моє прізвище, точніше про наше з родиною прізвище. Наше прізвище асоціюється з дуже непристойними речами. Будь-яка людина, почувши це прізвище, подумає в голові щось погане.

Тому з першого класу мені було важко жити з ним. Мені завжди вигадували неприємні прізвиська, через які я багато плакала і скаржилася батькам. Зараз я вчуся в 11 класі та мені зовсім начхати, що про мене говорять і думають.

Так от, цього дня я розповіла мамі про нове прізвисько, яке для мене вигадав мій однокласник. Він належить до типу хлопців, які можуть самоствердитися лише за рахунок інших людей. Цей однокласник нічого і нікого ніколи не боявся, завжди влазив у суперечки.

Здавалося б, всі вже звикли до мого прізвища, всім стало все одно, але однокласник вирішив посміятися вкотре і придумав образливе прізвисько. Я давно не ображаюся і знаю, як на це відповідати. Ми з мамою довго сміялися з цього, і вона вирішила мені розповісти про те, що через вибір прізвища вони з татом мало не відмовилися від весілля.

Мама з татом навчалися в одній школі, мало того – в одному класі. Зустрічатися вони почали лише після закінчення 11 класу, а до того просто спілкувалися. Звичайно, мама з першого класу наслухалася різних глузувань на адресу мого батька.

У якийсь період вона сама з подружками посміювалася за спиною над його прізвищем і думала «як не пощастить його майбутній дружині та дітям». Їй було смішно, доки вона не почала зустрічатися з ним.

Мамі було все одно, яке прізвище її коханого, але в глибині душі вона розуміла, що їй доведеться міняти прізвище, якщо справа дійде до весілля. До вісімнадцяти років вона особливо не парилася через зміну прізвища. Але татів подарунок на повноліття моєї мами – це пропозиція руки та серця. Мама погодилася і була дуже рада, поки не згадала про те, що їй доведеться поміняти прізвище.

Вона запропонувала татові поміняти його прізвище на своє дівоче. Він відмовився, бо хотів продовжити свій рід. Тоді моя мама м’яко почала пояснювати, що вона не хоче міняти своє гарне прізвище на смішне прізвище, через яке в майбутньому будуть одні проблеми. Вона пояснила, що дітям непросто буде навчатись у школі та спілкуватися з іншими дітьми, та що на роботі їй буде складно, оскільки вона працює екскурсоводом.

Звичайно, мамі вдалося вмовити свого майбутнього чоловіка не змінювати прізвище, і начебто було все добре, ось тільки справа наближалася до весілля. За кілька днів до розпису мова знову зайшла про зміну прізвища і тато почав стверджувати, що він є головою сім’ї та треба зробити так, як хоче він – поміняти прізвище.

Мама погрожувала скасувати весілля, якщо він не поважає її думки, а тато сказав, що не одружуватиметься, якщо його майбутня дружина соромиться його прізвища і не поважає.

Цілий день вони не розмовляли, поки мамі не зателефонувала майбутня свекруха. У них були натягнуті стосунки, тому її думка мамі була зовсім нецікавою. Після цієї розмови мама з татом посварилися ще сильніше, адже ніхто не має права лізти у їхні стосунки.

За день до розпису мої батьки сіли обговорити цю ситуацію ще раз і вирішити, чи скасовувати весілля, чи ні. Батько пояснив, що жодне прізвище не може зіпсувати почуття коханих людей і потрібно знайти компроміс. Мама зрозуміла, що через якесь прізвище вона не готова втратити кохану людину, з якою вони були разом і в горі, і в радості.

Батьки розписалися, мама взяла прізвище батька, а нам із сестрою ще жити з цим прізвищем до наших весіль. Завдяки цій історії я зрозуміла, що прізвище ніяк не може вплинути на кохання.

КІНЕЦЬ.