Росла я у звичайній родині, де особливо не було грошей, проте була любов один до одного. Окрім мене у батьків була моя молодша сестра Аня. Ми любили проводити час разом, грати у настільні ігри, були на природі, або просто дивитися фільм. З сестрою ми були дуже близькі, знали один про одного всі таємниці та переживання, рідко сварилися, завжди радилися і щиро раділи один за одного.

Час летів з шаленою швидкістю, тому не встигла й помітити, як сама виросла і закохалась. Микола, мій одногрупник, був чудовим хлопцем, але теж з бідної родини, тому весілля у нас не було, лише розпис, де були найближчі нам люди. Після навчання ми пішли працювати, двоє старалися, тому отримували непогану платню і наважилися навіть взяти квартиру в іпотеку.

Через рік після мого одруження, про свій «особливий стан» оголосила Аня, тому вона також виходила заміж. Цього разу весілля її організували наші батьки, про те чому саме так і як розпитувати не стала, адже боялась зіпсувати атмосферу свята, хоча й було образливо, що мені у цьому відмовили.

Чоловік їй теж виявився небагатим, але вже тоді працював, тому забрав її до себе на орендовану квартиру. Вона ще тоді навчалась і працювати не особливо тягнулась.

На це Різдво ми зібралися у батьків. Я приїхала ще 5 числа, щоб допомогти мамі приготувати все до вечері та поприбирати у домі. Аня з чоловіком приїхали 6 ввечері, нічим особливо не допомагала, адже за її словами була втомлена (вже мала округлий животик). Сама вечеря пройшла чудово, ми сміялися та розповідали історії, як у добрі старі часи. Я й забула про всі ті дитячі образи після весілля сестри.

А потім мама покликала нас допомогти на кухні, мов помити посуд. Я відразу стала до роботи, а сестра сіла за столом. Мама вибігла з кухні, а потім повернулась назад з двома пакуночками й новиною про те, що вони з батьком дуже хочуть допомогти нам двом фінансово. Я була дуже вражена такою вісткою, адже батьки ніколи не заробляли багато і не думала, що вони мають можливість щось відкласти.

Проте моє розчулення минуло, коли я зрозуміла, що сестрі дали в тричі більшу суму, ніж мені.

– Мамо, а що це за нерівна любов у вас з татом?

– Доню, ну ти ж повинна розуміти, що в Ані скоро з’явиться дитина, їй потрібно мати початок для того, щоб купити власну квартиру, а ви й самі здатні все оплатити.

Тобто мама сама усвідомлює, що сестра ніколи грошей не заробляє, не розуміє, що це, але при цьому їй допомога більше потрібна, а те, що ми з чоловіком самі іпотеку оплачуємо і ще і їм допомагаємо, то нічого?

Після вечері ми з чоловіком відправилися додому, я щиро їм повідомила, що мене ображає така «нерівність». Сестра з мамою відразу схопилися у плач, тато лише відвернув голову.

Не знаю, як після цього мені з ними спілкуватися. Ми й досі не говорили і я не знаю, чи варто, адже якби вони мене любили, то так би не вчинили?

КІНЕЦЬ.