Моя мама думає, що з нею легко, що вона проста, і якщо з нею хтось у конфлікті, то неправа саме ця людина, але часто це не так. Тому в нас із нею часто виникають непорозуміння і вона ображається.

Ми живемо окремо, в іншому місті, маємо двох маленьких дітей. Мама приїжджає раз на кілька місяців, і іноді ми її беремо з собою у відпустку, якщо кудись летимо і можемо собі дозволити собі заплатити ще за одну путівку.

Зараз у нас стався конфлікт на ґрунті того, що мама не сприймає наші методи виховання.

Старшій дитині майже 5 років, вона має обов’язки (помити підлогу, витерти пил, прибрати посуд зі столу в мийку, розвантажити посудомийну машину, прибрати свої речі) і заняття (читання, математика, розвиток логіки, англійська).

Займаємося спеціальними підручниками з саду. Будь-які плюшки (мультики, ігри на планшеті) син отримує тільки якщо займається і строго в обмеженому обсязі.

Звичайно, обов’язки по будинку дуже умовні, за ним все доводиться переробляти, але нам важливо, щоб він був привчений до праці. Істерики теж неприйнятні.

У мене він присідає, а чоловік суворіший, може й гримнути. Чоловік вчить його домовлятися, завжди вислухає аргументи, ніколи не каже категоричного ні, але за істерику хлопець може отримати.

Мама попросила забрати дитину до себе в місто на місяць, ми сказали їй, що дозволимо це зробити тільки в тому випадку, якщо мама з дитиною займатиметься і у нього будуть такі самі обов’язки і режим, як у нас вдома.

Мама почала обурюватися, що ми знущаємось над дитиною, що в неї має бути дитинство та канікули. Ми сказали, що в цьому випадку дитина до неї в гості не поїде. Вона дуже образилася і тепер з нами не розмовляє.

КІНЕЦЬ.