Мама почала йти від мене, і я зрозумів, що маю взяти від неї щось на згадку. Не у фізичному сенсі, як пам’ятний предмет, хоча потім у мене він з’явився – кришталева сільничка зі срібним обідочком з її старого весільного набору, а щось особливе, рідне, близьке та улюблене, а кращий процес. І я вибрав. Це були млинці.

Як ідуть мами від нас? Це дуже просто: вони слабшають, забувають слова, стають повільними, з човгаючою ходою, уривчастою мовою і втомою від дрібниць. І якщо ви – уважна дитина, то розумієте, що відбувається.

А якщо ще у вашій родині мама, тато, сестра мають відношення до медицини, то згодом ви самі стаєте майже медбратом чи медсином. І тоді не гайте часу!

Одного дня я приїхав у гості до мами. Вона, як завжди, питає, що я хотів би поїсти. Я попросив млинців.

– Тільки ми готуватимемо їх разом, мамо, – сказав я, – І ще, я запишу твій рецепт.

Ідея їй дуже сподобалася, тим більше з’явився помічник, а їй уже важко було стояти біля плити. Мама диктувала: на 20-25 млинців – 3 яйця, 12 столових ложок борошна з гіркою, 4 столові ложки рослинної олії, щіпка харчової соди, солі трохи, цукор не клади зовсім, 2 склянки теплого молока й останнім – склянка окропу. Перемішати, без грудочок.

– Так, – казала вона, – обов’язково має бути крутий окріп. Тоді млинці будуть тонкі, прозорі, з маленькими дірочками. Як ти любиш?

Рецепт був записаний, приготування закінчено, і ми почали випікати. Спочатку мама показала мені, потім я сам почав лити тісто на розпечену сковорідку.

– Крути пательню, – казала вона, – нехай тісто розтікається по всій поверхні.

Млинець за млинцем зростав стос на тарілці. Щоразу млинці виходили краще, кругліше, без дірок. Головне у цій справі: при перевертанні млинця не порвати його. Наука, скажу вам!

За 2 місяці ми встигли кілька разів спекти млинці разом із мамою. Зі сметаною, варенням, медом, червоною ікрою, чорною (якщо ви сьогодні буржуй), якщо є час, то можна загорнути в млинець сир із родзинками або м’ясний фарш з рисом.

Але все, що тільки мені потрібно до цього достатку, це міцний чорний чай з молоком. Ммм… Пройшло 8 років, як я печу млинці поодинці.

Я став профі, печу на двох сковородах, встигаю вкластися за пів години. Передав досвід дочкам, ділюся рецептом із друзями.

І все одно, мої млинці не такі смачні, хоча виглядають так само, і рецептура не порушена. Чогось їм не вистачає. Я пробую їх.

Напевно, хтось міг би їх зробити краще за мене. І я точно знаю, хто. Мама…

КІНЕЦЬ.