Коли моїй сестрі виповнилося 18 років, мама вирішила переписати на неї все своє майно, вважаючи, що та піклуватиметься про неї в старості.

Хоча я не тримав зла на маму та сестру, але мені дуже не сподобалася ця ідея.

У результаті, через рік після походу до нотаріуса, сестра переїхала до Чехії, і моя мати залишилася без нагляду.

Якось вона зателефонувала і попросила мою дружину подбати про неї і запропонувала платити їй за це, але моя дружина відмовилася.

Вона вважала несправедливим, що моя мати віддала все моїй сестрі, а потім, опинившись покинутою напризволяще, раптом згадала про нас.

Моя мати скаржилася на поведінку моєї дружини, але я розумів, до чого вона хилить.

Моя сестра завжди була невдячною, а у моєї дружини були свої діти, про яких треба було дбати.

Якось мама навіть попросила мене зателефонувати сестрі та попросити грошей на доглядальницю.

Я сказав, що це вже їхня справа.

Хоча мені було шкода маму, я вважав, що вчинив правильно.

Я не звинувачував свою дружину за її рішення, і знав, що саме моя сестра підвела мою матір і несе повну відповідальність за ситуацію.

КІНЕЦЬ.