Ми з чоловіком побралися, коли мені було 20. Усі були незадоволені моїм рішенням. Вважали, що дуже рано. Особливо мама, коли зрозуміла, що весілля буде, одразу заявила, що онуками не займатиметься.

Вона не хотіла ставати бабусею так рано. Але дітей ми поки що не планували – через житло. Свекруха нам віддала ключі від квартири її мами, але там було неможливо жити, а на ремонт у нас не було грошей. Тоді мама чоловіка запропонувала переїхати на якийсь час до неї, доки не зберемо гроші на початковий внесок.

Я, звичайно, не була в захваті — жити за її правилами та порядками, але була дуже вдячна їй за допомогу. Ми змогли б зібрати гроші за цей період. В основному, працював чоловік, у мене було навчання, і підробки якісь.

Відкладати багато у нас не виходило. Потім я заваrітніла. Ніхто не був у захваті від цієї новини. Просто сказали, що треба народ жувати, якщо вже так вийшло. Ми швидко взяли іnотеку, мама дала нам грошей на ремонт і після в’їзду в квартиру в мене почалися полоrи. На світ з’явилася дівчинка.

Мама моя посиділа трохи з онукою, потім пішла додому. Наступні місяці, коли я так потребувала допомоги, мама не прийшла жодного разу. Тільки дзвонила, та й то рідко.

Поруч була лише свекруха. Вона навчила мене усьому. Сама теж допомагала. Іноді забирала доньку до себе, щоб я могла хоча б трохи доглянути за собою. Коли я просила маму посидіти з дитиною, у неї завжди були справи, то їй страաно було залишатися з дитиною однією.

Потім я перестала просити про допомогу. Зараз дитині три роки, вона за цей час була в нас чотири рази. Завжди приходила, разом пили чай, дарувала подарунки дочці; мені іноді допомагала грошима – і йшла.

За гроші я їй вдячна, але з донькою у них ніякого зв’язку немає. Якось мама мене запитала, що вона має таке відчуття, ніби онука не знає, що в неї дві бабусі, а не одна.

А я сказала, що це через те, що донька просто звикла до свекрухи. Вона ж із народження виховує її. А мама для неї – чужа людина; тому, коли вона бере внучку на руки, вона починає nлакати. Мама дуже обра зилася через мої слова, що вона чужа для внучки. Але це правда. Ми не спілкуємось уже місяць.

КІНЕЦЬ.