Мама ніколи не була марнотратом, але після виходу на пенсію її просто перемкнуло на економії. Іноді це сягає якогось абсурду. Вона не голодує, ми з сестрою допомагаємо їй грошима та продуктами, але маму це не зупиняє. Я боюся, що вона своєю економією, яка більше схожа на скупість, собі здоров’я розхитує.

Наша родина завжди міцно стояла на ногах. Мама працювала на добрій посаді та отримувала пристойну зарплатню. Навіть коли не стало тата ми не бідували, мама змогла дати все необхідне і мені, і сестрі. До минулого року вона продовжувала працювати, відкладаючи якісь гроші вже для себе, бо ми з сестрою виросли, повиходили заміж, в нас свої сім’ї й свої проблеми ми вирішували самі.

Минулого року у зв’язку з усіма відомими подіями їхня організація дійшла висновку, що з метою оптимізації слід усіх людей пенсійного віку вивести на заслужений відпочинок. Що й було зроблено, маму з шаною проводили на пенсію, що стало для неї ударом.

– У такий час без роботи лишилася, на що жити! Пенсії ні на що не вистачає, – мало не плакала мати, а ми з сестрою намагалися її заспокоїти.

По наших сім’ях криза не вдарила, всі працюємо. Тому забезпечувати себе та допомагати мамі у нас можливість була, про що ми її й сповістили. Але маму наші слова не заспокоїли.

– Ну от буду я у вас нахлібницею, теж радість ще та, – зітхала вона, хоча ні про яке нахлібництво мови бути не могло. Раніше вона нам допомагала та підтримувала, тепер наша черга.

Але мама трималася своєї позиції, що не може об’їдати нас та онуків. Ми з сестрою, знаючи мамин упертий характер, для себе вирішили, що грошей мамі давати безглуздо, тому їй оплачуватимемо комуналку, купуватимемо речі, приноситимемо продукти. Жодних проблем не передбачалося.

Але в перший же наш прихід із продуктами зустріли скандал. Мама лаялася так, ніби ми останнє яблуко у своїх дітей забрали, щоби їй принести. Жодних умовлянь слухати вона не хотіла. Єдине, що ми змогли зробити, це налаштувати автоплатіж у мобільному банку, щоб можна було автоматично оплачувати квартплату.

А мати вдарилася в економію. Світло в будинку майже не вмикалося, вода використовувалася мало не по мілілітрах, а від тих продуктів, які вона собі купувала, у мене починав хворіти шлунок. Коштують вони три копійки, але склад такий, що у нас таку ковбасу навіть собака їсти не стала, а вона любителька закусити чимось зі смітника. На мою думку, це показник.

А ще мати економила на ліках. З віком повилазили болячки, лікарі прописують ліки, причому не найдорожчі, але мама воліє або лікуватися дивними народними засобами, або просто ігнорувати хворобу, примовляючи, що саме пройде.

Щодо одягу теж суцільні прикрості. У неї почали опухати ноги, але вона продовжувала носити чоботи, які їй мало не на два розміри малі. Звичайно, всі ноги стерті, ходила ледве-ледь, а купувати нові відмовлялася навідріз, кажучи, що й у цих нормально. Сестра сама їздила купувати їй чоботи, у них розмір один, а потім перед мамою демонстративно спалила чек, щоб у неї навіть думки не було піти та повернути їх.

Нещодавно вона потрапила до лікарні з отруєнням. Купила у якоїсь жінки з рук коробку з паштетами, у яких минув термін придатності. Та її переконала, що вони ще нормальні, просто в магазині такі вже не можна продавати. Мама і скуштувала, а вранці швидкою відвозили в інфекційну.

Ми з сестрою вже і лаялися, і вмовляли, і доводили, що нам нескладно їй допомагати – толку від наших умовлянь ніяких. Мама вчепилася у свою пенсію, відкладає з неї ще щось на чорний день, а сама ходить бозна-що, харчується всяким жахом і у всьому себе обмежує.

Прикро до сліз, що мама не хоче жити нормально, хоч така можливість є. Ми з сестрою можемо її повністю забезпечувати, це не стане діркою в наших бюджетах, а свою пенсію хай би собі відкладала, щоб їй було спокійніше. Але вона так не хоче, має свої принципи.

Чомусь вона зрозуміти не хоче, що своїми принципами вона нас до нервового зриву доводить і свому здоров’ю шкодить. Чоловік пропонує зводити маму до психолога, але я впевнена, що вона не піде. Що робити, я не розумію.

У чому суть хрещеної мами у житті дитини? На це питання не так легко дати відповідь, як може здатися на перший погляд. До вибору майбутніх кумів потрібно підійти з усією

Коли мені було 17 років я познайомилася з хлопцем. Закохалася шалено, перше кохання і все таке. Голову зовсім втратила, тільки почуттями до нього і жила. Він був старший за мене

Від початку повномасштабної війни з нами живе старша сестра чоловіка. Дітей не має. Є чоловік, але він залишати домівку відмовився. У їхньому місті дуже гаряче і небезпечно, тому Світлана у