Для моєї мами, виявляється, посидіти з рідною онучкою – це робота, яку вона безкоштовно робити не збирається. А якщо точніше, то це наша з чоловіком робота, тож якщо ми маємо намір відпочивати, то маємо заплатити мамі за нагляд дитини.

Ми з чоловіком працюємо на одному заводі, але у різних відділах. Тому проблем взяти відпустку в один час ми не маємо. Вирішили ми з чоловіком поїхати на тиждень до санаторію. І відпочинемо, і підтягнемо здоров’я, яке через всі ці стреси та перевтоми вже почало знижуватись. Проблема в тому, куди подіти дитину.

Нашій дочці зараз іде п’ятий рік, не зовсім мала, але й одну вдома теж не залишиш. Брати з собою, для неї там нема розваг та і для нас це не відпочинок. Тому ми вирішили попросити мою маму, щоб вона посиділа з онукою. Можна було б звернутися і до свекрухи, але вона живе далеко – в іншому місті.

Зазвичай мама без проблем сиділа з дитиною. Сама іноді її забирала, поралася, років з трьох залишала у себе на ніч. Ми ніколи не зловживали її допомогою, навіть на більшість лікарняних я ходжу з дочкою сама. Тому жодних проблем у своєму проханні я не бачила.

Але мама спочатку сказала, що їй треба подумати, потім у неї з’явилися якісь свої плани, про які вона виявляється забула. Потім полилися скарги на здоров’я, то в неї одне заболить, то інше. В один тиждень людина перетворилася на метеозалежну грудку скарг.

Я не розуміла маминої поведінки, але усвідомила, що сподіватися на її допомогу безглуздо. Довелося на бігу вигадувати інші варіанти. А їх у нас дуже обмежена кількість. Або нікуди не їхати, або шукати няню, або свекруху.

Варіант “не їхати” нам із чоловіком дуже не подобався, ми вже налаштувалися на відпочинок. Та й об’єктивно треба було підтягнути дещо по здоров’ю, доки не стало зовсім сумно. Їхати по одинці теж не розглядалося.

Наймати няню дорого, нам не по кишені. Тому що будь-кого до рідної дитини не пустиш, а няня з досвідом та рекомендаціями вартує, як крило від літака. Ми такої суми просто не потягнемо. Та й часу шукати перевірену няню вже нема.

Залишився варіант зі свекрухою. Дуже не хотілося її висмикувати, але іншого варіанта ми не мали. Ми зателефонували, вона з радістю погодилася посидіти з онукою, поки ми будемо у від’їзді. Дорогу оплачували ми, грошей залишимо на харчування та інші витрати. І навіть з урахуванням дороги виклик свекрухи обійшовся нам набагато дешевше.

Мама нещодавно зателефонувала дізнатися, як справи, які новини. Я розповіла, що чекаємо на допомогу свекруху.
– Ось як. Рідна мати тобі вже не така, я так розумію?

– Голос мами охолонув.

– Ну ти в справах-клопотах, до того ж ти продемонструвала, що не дуже бажаєш залишатися з онукою.

Мама запихкала як чайник, а потім заявила, що вона натякала не на те, що не хоче сидіти з онукою, а на те, що за її послуги непогано б і заплатити. Я не повірила своїм вухам.

– А що ти хотіла? Ви відпочивати збираєтеся, а я за вас, безкоштовно, мушу вашу роботу робити? – обурилася мама.

Потім я прослухала лекцію, що своїх дітей мама виростила, а зараз з добрих намірів допомагає нам, а ми навіть не задаємось питанням, що може їй важко, і було б непогано їй віддячити.

Смішно було слухати про “виростила своїх дітей”. Ми з братом росли з ключами на шиї, а на літо нас випинали до бабусі з дідом на село і на три місяці просто забували. Дуже сумніваюся, що мати їм платила.

Я сказала, що нічого вже міняти не буду. Квитки свекрусі куплені, вона вже гостинці для онуки збирає, тож вона й залишиться з дитиною. Мама на мене образилася та й, будь ласка. Вигадала якусь дурість – з дочки за турботу про рідну внучку гроші брати.

КІНЕЦЬ.