Ларисі зараз доводиться дуже важко. У неї двоє дітей, одному 5, другому – 2. Сидить вона у деkреті, а чоловік цілими днями оре на роботі. До доnомоги бабусь Лариса вдавалася тільки в крайньому виnадку. Ось її мама, наприклад, сиділа зі старшим онуком від сили 2-3 рази. Причому це було в той період, коли Лариса народ жувала молодшого. Але нещодавно мама справді приголомшила Ларису своєю поведінкою.

Їй стало дуже погано, і вона записалася на прийом до сімейного лікаря. Коли жінка повідомила мамі, що дитину нема з ким залишити, та лише оголосила: -Знову на свої манікюри зібралася. Ти гулятимеш, а я сидітиму з твоїми дітьми? Не бути такому!

Лариса не знала, що робити. Їй справді було nогано, а чоловік ніяк не міг відпроситися з роботи у будній день. Про те, що жінка хво ра, її мати не знала. Лариса розуміла, що, якщо вона їй все розповість, то та панікуватиме більше, ніж вона сама. Сусідка цими днями була у відпустці, а свекруха разом із свекром були на дачі за кілька сотень кілометрів. Лариса не знає, що робити. Повідомити про хво робу матері вона не може, вигадувати якісь відмовки щодо важливих справ вона не бажає. І так раз у раз.

КІНЕЦЬ.