Звісно, можливо не усі зрозуміють мене, адже я сама не знаю, чи прийняла правильне рішення, коли вирішила написати сюди, але, оскільки порадитися мені ні з ким, то дуже хочу почути дієві поради від небайдужих людей.

Я останнім часом все частіше стала думати про розлучення зі своїм чоловіком.

Мені зараз 32 роки. Заміж я вийшла пізно, зараз маю донечку трьох років. З чоловіком ми одружилися майже 4 роки тому. Весь цей час Михайло, наче, був доброю та розуміючою людиною, але останнім часом дуже змінився.

Справа в тому, що він спокійно може собі дозволити сидіти вечорами з друзями, пізно повертатися додому.

Михайло ніколи мене не попереджає про це, а навпаки, я йому телефоную сама. Бачу, наприклад, дев’ята година вечора, а він мав повернутися о восьмій – набираю його. Він і виправдовується – то з друзями, то до однокласника заїхав, то після роботи затримався з колегами, то день народження відзначають чиєсь.

Я зразу старалася зрозуміти, адже Михайло людина спокійна, навіть, якщо в компанії посидить десь. У нас потім немає ні непорозумінь, ні суперечок.

Але з часом мені це стало набридати, навіть люди вже сміються, а родина не розуміє мене, як це так, що чоловік спокійно собі сам без сім’ї відпочиває на стороні.

Я говорила часто з Михайлом, але він нічого поганого в цьому не бачить, каже, що має право на відпочинок, адже добре заробляє, ми ні в чому не маємо потреби, то й час на себе має витрачати і має відпочивати.

У мене таке враження, що чоловікові байдуже чи відпочила я, до сім’ї він наче холодний якийсь, не бачу, щоб він дорожив, особливо, мною.

Як світло постійно вимикали, то він ще вдома сидів, а коли знову у Львові вечорами світло було, то чоловік майже кожен вечір десь затримувався.

Моя мама в Німеччині живе, ще 5 років тому поїхала туди на заробітки, каже, щоб я їхала до неї, нащо мені такий чоловік. Каже нащо мені такий чоловік, кличе, щоб я їхала до неї. Каже дитину в садочок влаштує, мені роботу знайде, я буду заробляти і ще хороше життя собі можу влаштувати.

А я не знаю, що мені робити. Я ніколи не хотіла їхати в чужу країну. Живу у Львові, тут зараз спокійно, відносно. Мову німецьку не знаю, лише володію англійською.

Та чи варто руйнувати сім’ю? Можливо, чоловік зміниться і ми ще будемо жити щасливо разом.

Наскільки важко пристосуватись до життя там в чужій країні? Жити я зможу з мамою, але все одно хвилююся, що я не зможу там почати нове життя, тому не знаю чи їхати.

Чоловік вже пів року не міняється. Як наважитись зробити цей крок? І чи потрібно через це саме зараз розлучатися?

КІНЕЦЬ.