У мене завжди були дуже близькі стосунки з матір’ю, батька не стало ще до моєї появи за кілька тижнів. Майже до кінця вишу ми з мамою ходили на фільми, читали книги, загалом, були не лише рідними, а й друзями.

Перші проблеми почалися, коли я став зустрічатися із дівчиною в інституті. Мама дзвонила і мені та їй по сто разів на день, хотіла бути в курсі всього, загалом, дуже тісно спілкувалася.

Не бачив у цьому проблеми, гадав, що це нормально. Три роки ми зустрічалися, а під час розлучення дівчина сказала, що одна з причин — контроль моєї матері над моїм особистим життям.

Минуло трохи часу, і я зустрів свою тепер уже дружину. З побоюванням познайомив їх.

Вони спілкувалися дуже тепло, мама допомагала у підготовці весілля, все було чудово. Однак через місяць після весілля я отримав запрошення працювати до Києва.

Розпочали екстрену підготовку до переїзду. І ось під час одного з вечорів у них спалахнув скандал через те, який одяг мені брати до Києва.

Я не встиг сказати і слова, як почалися крики в дусі «я тебе не народжувала» і «ви думаєте тільки про сина, а як я».

Тепер вони мають натуральну сварку, кожна забороняє спілкуватися з іншого. Мати каже, що я маю покинути її, дружина, що маю перестати спілкуватися з матір’ю поки вона не сприйме нас як сім’ю.

Прошу підкажіть, що робити? Я розриваюся між близькими людьми. Конфлікт уже перейшов усі межі.

КІНЕЦЬ.