Максим попросив тата купити плазмовий телевізор, а той відмовив, бо ж його буду дивитися і я, а йому це не підходить. – Ти за мій кошт жити не будеш. Свій шанс ти втратила, – сказав колишній. Тому коли на мій сороковий ювілей кур’єр доставив мені великий букет квітів і красиву коробочку, я здивувалася. В середині була записка з привітанням. “Дорога Марто! Я дякую тобі за виховання нашого сина, а найбільше за те, що ти в квартиру з сином не водиш інших чоловіків”

Квіти і невеличка золота підвіска від колишнього чоловіка на ювілей мене дуже здивували. Річ в тім, що всі подарунки, які він робив нашому сину, були з розрахунком того, що я ними користуватися не буду.

Колишній чоловік бізнесмен, ним був і до нашого шлюбу.

Андрій завжди був самозакоханим чоловіком. Я на багато чого закривала очі, але коли одного дня я застукала його з секретаркою, то забрала сина і пішла.

– А як ти хотіла, щоб і гроші мати і щоб все так гладко було? Так не буває. Або ти миришся з моїм життям, або йдеш.

Я й пішла. Правда, дещо нам з сином таки перепало. Ми мали квартиру і на перший час трохи грошей. Також Андрій залишив мені і всі прикраси, в тому числі і діаманти.

Деякий час ми жили на ці гроші, але згодом таки прийшлось шукати роботу.

Аліменти Андрій платив хороші, нічого не скажу. Також він купляв сину все необхідне.

Та незважаючи ні на що він був до мене дуже скупим.- А мама користується ноутбуком, який я тобі купив, – спитав він одного разу Максима.

А син не знав, що це маніпуляція, і сказав, як є.

– Так, іноді працює на ньому.

Ось з того часу Андрій коли купляв, наприклад, Максиму новий телефон, то старий просив повернути йому, щоб часом не забрала я.

В той час, як я просиджувала свою відпустку у батьків в селі, Андрій брав Максима на дорогі курорти.

Пам’ятаю, як Максим попросив тата купити плазмовий телевізор, то той відмовив, бо ж його буду дивитися і я, а йому це не підходить.

– Ти за мій кошт жити не будеш. Свій шанс ти втратила, – говорив він.

Тому коли на мій сороковий ювілей кур’єр доставив мені великий букет квітів і красиву коробочку, я здивувалася.

В середині була записка з привітанням.

“Дорога Марто! Я дякую тобі за виховання нашого сина, а найбільше за те, що ти в квартиру з сином не водиш інших чоловіків. Я це ціную. Вітаю! Будь щаслива”.

Ось такий у мене колишній. Ніби і скупий, але таки показав, що залишилося в нього трішки душі…

А вам колишні допомагають? Чи роблять як мій, щоб тільки все сину, і не дай Бог одним оком в телевізор за його гроші глянути?

Джерело