З самого початку наших відносин із Євгеном ми жили окремо від батьків. Тобто вийшло так, що зустрілись ми в гуртожитку нашого університету, випросили у коменданта дати нам в оренду кімнату на двох, хоч і довелось за нього платити трішки більше. Далі, коли навчання добігало кінця, ми знайшли собі роботи, та орендували квартиру. Все в тому ж місті. Батьки, що мої, що Жені жили в різних містах, навіть в різних частинах України.

Відносини з родинами були у нас чудові. Звісно, інколи могли вкусити одне одного в поганому настрої, але скандалів чи грандіозних сварок ніколи не було.

Батьки Жені були інтелігентні. Мені їхній спосіб життя здавався геть не підходящий їх поведінці. Мої ж батьки були як вибух феєрверка. Коли вони зустрічались разом, то ці дві протилежності якраз урівноважували одне одного. І все здавалось звичайним, так і мало бути.

Не розуміла я невісток, які постійно наговорювали на своїх свекрух. Звісно, життя різне підкидає, та немає двох однакових людей, але чомусь мені здається, що якщо ти вже невістка, ти в цілому маєш відступати, та не загризатись зі свекрухою. Вона старша, вона мати твого чоловіка. Повага як-не-як має бути.

Так я думала, поки ми не поїхали жити до свекрухи на перший час пожити після одруження. Там був всього місяць, на час весільної відпустки. Чоловік мій, людина стримана, а я за словом в карман не лізу. Якщо мене будуть ображати, чи принижувати мовчати не стану.

Майже з перших днів родичка почала мене будити о п’ятій ранку, щоб я встигла приготувати синочку суп, якусь другу страву та що дні свіжий компот.

Взагалі не розумію, з якого дива?! Я, так само як і чоловік, була у відпустці. Після неї мала повертатися на роботу з дев’яти ранку і до десятої вечора, в той час, як чоловік був вдома вже о вісімнадцятій. Інколи міг взагалі не їздити на роботу, а робити все віддалено. І це справедливо? Я поставила це питання свекрусі, на що отримала докори.

–От правда мені спершу здалося, що ти нероба! Нічого не хочеш робити задля свого чоловіка! Якщо ти не розумієш, що шлюб це в першу чергу жертовність для свого чоловіка – то довго ви разом не протягнете! Невігласка, Боже поможи…

-Отакої. А нічого, що я на рівні чоловіка ходжу на роботу, інколи навіть більше?! Заробляю навіть трішки більше, ніж він, і ви мені будете говорити що я нероба чи невігласка? З нас двох присутніх у кімнаті невігласка тільки одна – та, хто суне носа не у свою справу!

Легко вставати о п’ятій, готувати їсти чоловікові, а потім весь день вдома сидіти. Свекруха ж ні дня на роботі не попрацювала. Та й взагалі, навіщо вона лізе в наш побут? Якщо Женю буде щось не влаштовувати, то він мені скаже, так само як і я йому. Бути прачкою та кухаркою я не збираюсь. у мене є амбіції, які я чудово втілюю в життя.

Їжу зараз замовити додому вже готову можна, так само як і прибиральницю. А от кар’єру за тебе ні хто не збудує і гроші просто так в карман ні хто не покладе.

Місяць ми там так і не добули, вирішили поїхати в Карпати. Хоч кудись, аби нас просто не чіпали та не вчили, як то має бути в родині. Свекруха ж тепер мені навіть не пише та не дзвонить. Образилась на мене, що я її довгий ніс укоротила. Але тепер вона взялась за сина.

Постійно йому натякає, що ми занадто рано одружились, він міг знайти собі кращу і все щось таке. Я вже просто рукою махнула. Жити нам один з одним все наступне життя, а не зі свекрухою.

КІНЕЦЬ.